Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Нія сумно дивилася на дочку, обличчя якої палало гарячковим рум'янцем. Вона знала характер Іві і дуже боялася, що та зламає свою долю, відмовившись від знайомого та надійного заради нового сумнівного щастя.

– Я сподіваюся, що він прийде до мене… – сказала Іві, – Я маю поговорити з ним!

– Зілля, яке я приготувала на його прохання... Невже, то був лише привід, щоб зблизитися з тобою? Послухай доню, я готова присягнутися, він не просто так тут з'явився. Між Етеляною та Лянсидою щось сталося… І цей дивний від'їзд Теумара… Краще тобі почекати якийсь час.

– Я не знаю, наскільки вистачить моїх заощаджень. За все платив Теумар. Звичайно, я маю коштовності, але… – зітхнула Іві.

– Якщо Теумар затримається, то   можно продати цей будинок і купити  якийсь поменше, – промовила Нія.

– Знову стати жебрачкою? – Іві аж сіпнулася від огиди. За цей рік  вона звикла жити на широку ногу і смітити грошима. –  Але навіщо продавати будинок? Ти ж певна, що Теумар повернеться! Йому може не сподобатися, що будинок продано!

– Боюся, як би чужа воля не затримала його… – похитала головою  Нія.