Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

Думки розбігалися, хоч я відчайдушно намагалася зосередитися. Вони бігали навколо пропозиції Роми одружитися, і мозок відмовлявся сприймати будь-яку іншу інформацію. Я заплуталася у своїх почуттях та емоціях. Мені було дуже страшно, але в душі розгорталося тепло, як тільки я уявляла наші будні з Ромою. Затишні вечори у вітальні, сніданки на кухні та, звичайно ж, пристрасні ночі у спальні.

Не пам'ятаю як здавала багатостраждальну роботу з технічного перекладу. Здається, декан ставив якісь запитання, а Микола Іванович відчайдушно червонів і роздмухувався від злості, бо я говорила все правильно. Вилетіла з аудиторії, притискаючи до себе заліковку, чуючи позаду розмову на підвищених тонах — декан явно був незадоволений поведінкою Миколи Івановича.

Але це все пройшло повз мене. Я обмірковувала фразу Роми про те, що він готовий чекати, але розуміла, що я не хочу. Дозволила собі уявити наше життя разом і вже не змогла вигнати ці картинки з голови.

Не пам'ятаю як дісталася кав'ярні та опустилася за столик у затишному куточці. Пальці тяглися написати Ромі, але було страшно. А раптом він уже передумав? Сказав на емоціях? Вранці ж він запропонував почекати?

Рома написав мені сам, питаючи, де я і пообіцяв бути через пів години. Щоб пришвидшити час, я написала повідомлення Алісі. Вона останнім часом дуже сильно нервувала, її відносини з Дімою явно йшли не туди, куди б їй хотілося. Ось і зараз вона мені відразу стала скаржитися на свого боса:

“Замість “Доброго ранку!” він мені сьогодні сказав, що у мене спідниця надто коротка. Можу відморозити собі важливу частину. А він собі нічого не хоче відморозити?

"Аліс, він же навпаки подбав про тебе, переживав, щоб ти не змерзла", — спробувала я заспокоїти подругу.

“Краще б він мені зарплату підняв і я б машину собі купила, бо сам катається на своєму Порші, а мені що робити? Тільки на метро у такий холод їздити! І взагалі він з мене знущається! Не сподобалося йому, що його послали! А мені бабій не потрібний!”

Не встигла я набрати відповідь, як навздогін прилетіло:

“Алісо, принеси мені каву! Пургена може йому підсипати в каву?

Попри всю браваду, я відчувала, що Алісі важко. Діма їй реально подобався і вже давно, просто вона не могла йому довіритись. Складнощі з довірою у подруги завжди були. Вона була дуже легкою та товариською з одного боку, але нікого не підпускала до себе близько.

— Зраджуєш мені? — я не почула як підійшов мій хлопець, тільки відчула запах сандалу та теплі губи, які ковзнули по моїх. — З ким переписуєшся?

— Аліса знову скаржиться на Дімку, — я знизала плечима, швидко набираючи відповідь подрузі. Чи може вийде врятувати її боса від проносного?

“Краще попроси його підкинути тебе додому. Нехай хоч якийсь толк із нього буде!”

— Як ти? — Рома зробив замовлення і вичікувально на мене дивився. Я відчувала, як серце прискорює своє серцебиття, а дихати стає складніше. Стиснула злегка спітнілі долоні та швидко сховала їх під столом. Запитати в нього про весілля? Як страшно!

— Нарешті, здала сьогодні роботу з технічного перекладу, — почала говорити я, намагаючись відволіктися і заспокоїти свою нервову систему, яка була натягнута як струна. — Уявляєш, довелося здавати декану, тому що Іванов не хотів приймати її в мене і навіть не пояснював чому!

Мій голос здавалось став трохи вищим від хвилювання, але мене вразила реакція Роми. Хлопець насупився і перепитав:

— Іванов?

— Так, Микола Іванович, може ти навіть із ним знайомий, він давно викладає в університеті технічний переклад.

— Чому ти раніше не сказала, що маєш проблеми з ним? Я все вирішив би, — він постукав пальцями по столу, явно щось обмірковуючи.

— Все й так вирішилось, просто довелося залучити декана. Сьогодні мені навіть залік поставили — я зробила ковток кави, змушуючи себе розслабитися. Судячи з усього, Рома не збирався говорити про весілля. І я не могла вирішити — радіти мені чи засмучуватися?

— Це батько Вероніки, — хлопець зазирнув мені в очі, явно зчитуючи мою реакцію.

— Ти думаєш, він це робив спеціально?

— Швидше за все, — Рома взяв мене за руку, змушуючи підвестися та опуститься на коліна. — Мені шкода, що він мучив тебе. Ніколи більше не приховуй від мене своїх проблем, добре?

— Домовилися, — я відчула губи Роми на своїх. Він явно знав, як мене відірвати від поганих думок. Невже правда Вероніка могла дізнатись про мене та підговорити батька?

— Мені треба тобі дещо розповісти, — пробурмотів Рома, відриваючись від моїх губ. Він уперся чолом у мій, продовжуючи змішувати наш подих. Його руки тинялися по моїй спині, опускаючись на стегна. І вже за секунду я відчула гарячу долоню на своєму коліні, затягнутому в тонкий капрон.

Стиснула зухвалу руку, намагаючись її зупинити, але хто б мене послухав. Сильна чоловіча долоня пройшлася по стегну до спідниці й знову повернулася до коліна.

— З глузду зводиш мене, — пробурмотів Рома, обсмикуючи мою сукню і притискаючи до себе міцніше. — Тебе можна вкрасти сьогодні? На всю ніч?

Я лише трохи кивнула, відчуваючи як мої щоки покриваються жаром. Мені було все ще складно визнаватись у своїй потребі в цьому чоловікові. Іноді він здавався мені нереальним, просто не вірилося, що мені так сильно пощастило і Рома хотів бути разом, так само як і я.