Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

— Невже Різдво прийшло цього року раніше? — не вгавала мама, і я не певна, що вона цим вигуком ніяк не образила того свого небесного душевного друга.

Власне її радість, її непідробна щира радість, тривала вже десь другу хвилину.

— Так-так, мабуть, Господь таки зглянувся над тобою, — не встигла я вчасно припнути язика.

— Елізабет! — миттєво скрикнула мама.
— Гм. Наді мною? — лагіднішим тоном вточнила я. Нехай краще радіє. В неї такий привід — її непутяща донька нарешті покинула аморальну роботу.

І начхати, що в мене у телефоні усе ще збереглося повідомлення від Летті, коротке й сухе «Тебе звільнено». Вона навіть не написала «На все добре» або «Нехай щастить в житті без пилюки, що забивається під мереживо й лишає на шкірі сірі візерунки». Такі як Летиція на подібні порожні, дешеві й нещирі побажання часу не гають.

І взагалі… я й сама збиралась звільнитися, просто моє та рішення Летті вчасно збіглися, і матусі про це знати не обов’язково. Нехай вважає мене ініціаторкою залагодження власних гріховних проблем.

О, мама навіть не уявляє, скільки їх в мене. І я сподівалась, що вона не розпитуватиме, бо я й досі нічого не мала: ані плану, ані роботи й того самого запасного місця, яке підшукують нормальні люди перш ніж звільнитися, ані житла.

Лише надію, що Тоні мене не вижене. Принаймні його Джаспер у своїх гастролях «Занапастити Елізабет Болтон» проти мене не налаштував.

— Чим займатимешся далі? Повернешся додому? — мама вже отямилась після новини року й одразу влаштувала допит. Дідько!

— Ні, поки залишуся у Нью-Йорку. Мене запросили на кілька співбесід…

Так, я брехала, але ж це корисна брехня, вона біла й пухнаста, й чистенька, вона наче кроленя, і не становить небезпеки.

— І ми домовились, що я ще попрацюю в Тоні покоївкою, але вже в одязі, — хутко додала я.

Це ми з ним також не обговорювали, але я внесла цю тему у розклад нашої першої ж за сьогодні розмови.

Відучора ми узагалі мало спілкувалися й майже не перетиналися також — важкувато зробити це, коли знаходишся у різних кімнатах й у різних ліжках. А після епохальної сутички адвокатів у відділку й того, як Тоні зустрів мене з заспокійливим келихом вина, наповненим по вінця, а я повисла в нього на шиї, я прийняла душ, старанно відшкрібаючи зі шкіри запах буцегарні та Джаспера і його лаписьк, і завалилася спати, вважаючи, що так буде легше удати, що події, котрі відбулися зі мною, усього лише паскудний сон.

Це справді допомогло. Принаймні мені так здавалося. Сьогодні я почувалася ліпше і могла витратити увесь день на те, щоб спостерігати як палає Мангеттен і усе місто також. І як перетворюється на попіл Джаспер Бартолом’ю-п’ятий, його репутація та повага до нього, якщо її взагалі хто-небудь мав.

Відома письменниця Саванна Мітчел — та сама «stellina mia» — звинуватила його у домаганнях. Усе-таки її слово важче за моє, і не тому, що вона добре вправляється з літерами і отримує за це шалені гроші, вона шанована, вона не покоївка, що має тримати язика за зубами…

Тож це поклало початок хвилі звинувачень.

Виявилося, та збочена хвора тварюка чіплялась до багатьох дівчат проти їхнього бажання та геть без згоди, і тепер це набуло шаленого розголосу, бо вони почали розповідати свої історії копам або в мережі. Такий собі Me Too[1], спрямований проти одного лише вилупка Бартолом’ю-п’ятого. Це щось неймовірне. Колосальна кармічна розплата за роки злодіянь.

— Цей Тоні щось аж надто щедрий до тебе… — закладаюся, мама при цьому примружилась з підозрою.

Згодна. Інколи і мене відвідує така ж сама думка. І я й досі шукала у його вчинках, у його особливому ставленні до мене якусь каверзу, брехню або недолік, окрім відомих, й того, що я постраждала від його бойових дій, які перейшли у найактивнішу фазу «Спалити усе довкола». Шукала. Але не знаходила.

І моя дівчина.

Від тих його слів й досі вібрувало повітря й моє серце.

Та мама на них гарантовано відреагує інакше. І поки я не знатиму напевне, що це щось справжнє, що він не бовкнув це лише для копів, я мовчатиму.

— Облиш, нічого такого. Просто у душі він джентльмен, що не залишить панянку в біді, — я навіть вимовила це без глузливого тону.

А мама у відповідь форкнула. Ну, так, джентльмени, навіть тимчасові і здебільшого у лапках, не наймають покоївок у білизні.

А ще вони не жлуктять вино просто з пляшки ще до сніданку. Тоні ж займався саме цим. Я здибала його у вітальні, коли нарешті закінчила розмову з мамою, отримавши наостанок настанову від неї «Будь уважна із ним, Елізабет». Ой мамо… Я вже стільки усього з ним наробила… А ще, можливо, він батько твоїх майбутніх онуків, про що ми дізнаємось за кілька днів. Та я сподівалась, що вистачить і Джаспера, і ніхто згори ще й затримкою мене не каратиме.

— Агов. Це зарано навіть для тебе. Що сталося? — спитала я, сідаючи поряд із колишнім босом на канапу.

— Ще не гуглила мене сьогодні? — осміхнувся він. Судячи з його насмішкуватого тону, ця пляшка, нехай і порожня наполовину, була першою. Непогано. Я встигла майже вчасно.

— А ти вночі встиг побувати на якійсь гулянці?
— Та я, наче, не сновида.

Я знизала плечима. От йому і відповідь. І ні, я геть не пишаюся тим, що раніше вводила його ім’я у пошуковик майже постійно. Нічого не вдієш, мені було цікаво.

— Гаразд, інше нагальне питання, — розвернувши голову до мене, Соретті скорчив таку мученицьку фізіономію, ніби його зсередини поїдав пекельний біль. Сумніваюся, що стара розтягнута футболка та піжамні штани із Бетменом мають такі побічні ефекти. Так, здається, до цього моменту Тоні не випадала нагода оцінити, у чому зазвичай сплять прості смертні дівчата, не мангеттенські принцеси, що народилися з золотою ложкою у дупі. І нехай я ні на хвилину не забувала, що він з Бронксу, та навіть у часи старшої школи він бачив дівчат у їхніх спальнях переважно роздягненими. Як і мене. Коли я засинала із ним, була без одягу. Коли ми зустрічалися вже за сніданком — перед цим вдягала уніформу та халат. Себто навіть в цьому Тоні трохи відстав від життя. — Любонько, що це на тобі? — нарешті сформулював він питання після тривалої мовчазної перерви. Напевне, обирав більш нешкідливий варіант, що забезпечить його маскою для волосся з цього прекрасного вина.