Читати книгу - "Сережка Восьми світів, Фіголь Анастасія"

Цього разу Марина потрапила у світ, де не існувало жодних правил. Земля під її ногами змінювала кольори й текстуру: спершу трава, потім каміння, далі — вода. Небо було вкрите яскравими смугами, а в повітрі ширяли шматки землі.

— Це місце створене з безладу, — пробурмотіла вона, намагаючись звикнути до хаотичного середовища.

Вона почула голоси. Вони звучали то зліва, то справа, а іноді просто у неї в голові.

— Ти тут не маєш місця… ти принесла порядок у хаос…

Раптом перед нею з’явилася постать. Вона була схожа на людину, але її тіло постійно змінювалося: одяг, обличчя, зріст. Це був дух цього світу, який не мав постійної форми.

— Чому ти тут? — запитала постать.

— Я шукаю вихід. І відповіді, — відповіла Марина.

— Відповідей тут немає. Є лише безкінечний рух.

Марина зрозуміла, що цей світ є пасткою. Без правил вона не зможе знайти портал. Але сережка почала вібрувати, і вона вирішила використати її, щоб створити хоча б якусь стабільність.

Вона торкнулася сережки, і на мить все навколо застигло. Вперше в цьому світі з'явилася тиша. На горизонті відкрився портал, але дух хаосу кинувся до неї, намагаючись зупинити.

— Ти порушуєш баланс!

— Я мушу йти! — вигукнула Марина й стрибнула у портал.