read-books.club » Романтична еротика » Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

149
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Наречений моєї сестри" автора Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 72
Перейти на сторінку:
Розділ 3.3

Не дивно, що Саманта вибрала саме його. Напевно, будь-яка б так вчинила. Навіть я. Якби, звичайно, наше знайомство відбулося як у всіх нормальних людей. Якби він ... був одним з трьох чоловіків, серед яких я могла вибирати.

 

Ці та багато інших думок крутилися у мене в голові поки всі сідали за стіл. Дотримуючись усіх правил поведінки за столом, ми з сестрою сіли поруч одна з одною, а чоловіки ... Гаспар знаходився навпроти мене, а Габріель навпроти Саманти. Варто було відвести погляд трохи вбік, як я відразу ж натикалася на нього. Чоловік, не соромлячись, розглядав мене при світлі дня і це навіть привернуло увагу інших.

 

- Ви не схожі, - через якийсь час він начебто озвучив свій висновок, - яка у вас різниця у віці?

 

- Аді вісімнадцять. Зовсім ще дитина. Їй би ще рости й рости, набиратися розуму, - поблажливо проговорили Семі, не упускаючи можливості опустити мене на очах у всіх. А мене вкотре пересмикнуло від її "Аді". Я ненавиділа те, як вона скорочувала моє ім'я. І сестра прекрасно про це знаючи кожен раз це робила.

 

- Зараз у вісімнадцять, люди можуть бути набагато дорослішими та вдумливішими ніж ті, кому, наприклад, є вже двадцять п'ять, - не скажу, що це був камінь в город моєї сестри, але я оцінила слова Гаспара. Тим самим він дуже тактовно поставив мою сестру на місце.

 

Чоловік подивився на мене і посміхнувся. А я посміхнулася у відповідь, вкладаючи туди всю свою подяку. Гаразд, визнаю, Гас заробив один бал у свою скарбничку.

 

- Ми так не схожі, тому що ми двоюрідні сестри. За батьками, - я повернулася до Габріеля, який з цікавістю спостерігав за цією перестрілкою і з викликом подивилася йому прямо в очі, - проте, знаходяться ті, хто примудряється нас переплутати. - Розуміючи, що ці слова призначалися безпосередньо йому, чоловік сильніше необхідного стиснув в руках столовий набір, а вилиці на його обличчі напружилися.

 

- Напевно, ця людина неймовірно неуважна або дурна, - добродушно заявив Гаспар, поправляючи столову серветку, - Адріана, я б Вас ні з ким не сплутав.

 

Компліменти цього чоловіка були настільки тактовні й ненав'язливі, що він тут же розташував мене до себе. На жаль, того ж самого я б не сказала про Габріеля. Здається, ці двоє не порозуміються. Щось мені підказує, що Гас тільки що нажив собі ворога в особі нареченого моєї сестри.

 

Весь цей обід починав нагадувати мені сценарій дешевої мелодрами. Мої очі при кожному зручному випадку знаходили Габріеля, який навіть не намагався приховати того, що розглядає мене. В якийсь момент, не витримавши всього цього, я з силою відсунула стілець, тим самим привертаючи до себе уваги всіх присутніх за столом.

 

- Прошу вибачення, мені потрібно відлучитися на пару хвилин, - натягнувши на обличчя усмішку, я схопилася зі стільця і ​​попрямувала в бік кухні. 

 

Мені як мінімум потрібно було вмитися. А як максимум прийняти крижаний душ. Тому що знаходитися разом з цим чоловіком в одному приміщенні було убивчо.

 

Зайшовши на кухню і знайшовши кран з водою, я підставила долоні під крижаний струмінь.

 

- Бачу ти не звикла думати, а після відкривати рот, - я не встигла обернутися на звук його голосу, тому що буквально через секунду мої сідниці обпекло від жорстко ляпанця, а після ... Мене втиснули в стільницю столу настільки, що я навіть не могла вдихнути.

 

- Ви ... Ви ... що ...

 

- Я, здається, тебе попереджав, що буде, якщо ти розкриєш свій рот. - Його голос був злим, а руки дозволяли собі занадто багато. Його гарячі долоні вже щосили задирали моє плаття, а я була в такому шоку, що навіть забула, як кричати.

 

- Я ж нічого не сказала, - видала разом з видихом.

 

- Натякнула, і це було пряме запрошення до дій. - І, судячи з того, як його пальці вп'ялися в шкіру на моїх сідницях, він не жартував.

 

- Ні, Ви все неправильно зрозуміли.

 

- Мої пальці все ще пахнуть тобою... Думаю буде справедливо, якщо ми закінчимо розпочате. - Його пальці змістилися вгору підчепивши гумку моїх трусиків ...                                                                                                                                                              
                                                                                                                                                         
                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                       

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 11 12 13 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"