Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої , Влада Калина"

 - Ти хто такий? - дівчина вдивлялася в скло лімузину в пошуках водія, але він неначе крізь Землю провалився.

- Я?... Чоловік, - насміхався він.

- Був би ти справжнім чоловіком, то не ліз би до мене, - проковтнула слину коли його долоня перебазувалася на її шию.

- Повір красуне, до тебе ліз би навіть сліпий, - долоня бандита почала опускатися із шиї в її декольте. Господи! Ще зґвалтує прямісінько в лімузині. Він дав зрозуміти, що може зробити з нею все, що захоче. 

- Якщо ти не підеш, я буду кричати і кликати на допомогу, - тремтячою рукою Олександра схопила його руку на своєму декольте. Вона вирішила будь-що відбиватися. Ще не вистачало, щоб її незайману дівчину в лімузині… Боже, тільки не це.

Метисту подобалося лякати цю красиву ляльку, ще одну капризну татову доньку. Він ненавидів ціх мільйонерів і їх пиху та знущання над бідними. Але от біда, чому ці татусеві дочки завжди такі красиві, витончені, охайні. Від них звабливо пахне, що відразу збуджуєшся. 

- Боюсь кричати не можна, лялько моя.

- Не смій мене так називати. Хам! - Саша рванулась вперед, але… жодних шансів. - Відпусти! Відпусти кажу! Тварина! Я до церкви запізнююся.

- Помолишся Богу в іншому місці, - бандит узяв її за обидві руки і заклав їй за спину, притиснув до спинки сидіння і, не знаючи навіщо, просто поцілував, щоб хоч якось заспокоїти. Навіщо він це зробив і не зрозумів. Просто так закортіло поцілувати, може, щоб принизити. Давно він не цілував багатеньких Барбі. Точно! Вона схожа на ляльку з якою Метист погрався б!

Надати їй хороший урок як слід. Цей поцілунок був сильним, наполегливим і злісним. Таке враження, що він зганяв злість на її губах. Господи, як же він ненавидить цих розмальованих дуреп, які навіть не вважають за потрібне дивитися на нього. Ці татові доньки вважають бідних хлопців мало не сміттям. Але торкатися її губ, це щось зовсім інше. Не зважаючи на ненависть, хочеться ще й ще. Хочеться цілувати настільки, поки ці ніжні губки не почнути боліти.

Його губи були такі м'які та пружні. Олександра злякалася того, що їй сподобалось. А не повинно було! Вона ледь свідомість не втратила від насолоди. Хоч трохи по варварськи, але такий адреналін був в крові. Це щось. Відірвавшись від губ нареченої, він перетягнув її знесилене тіло на себе, щоб потім випхати з авто. 

- Побудеш поки зверху, - знову його наглий сміх.

- Не торкайся мене… НІДЕ! - уточнила Саша. Вона думала, що раптом цей бондюк полізе їй під сукню.

- Я вже це роблю, - злегка торкнувся її почервонілої від сорому щоки. Це було так до біса романтично і ніжно. Навіть Петро ніразу такого не робив. Та й у Петра так не вийде, він не такий наглий і грубий. Петро справжнісінький інтелігент, який навіть не торкався її по справжньому до весілля.

Це заводило Метиста. Давно так не розважався. Заводило?! Він же ж не автомобіль щоб заводитись! Але, якщо б був ним, то з-задоволенням покатав би на собі.

- А ти солодка. Хочу ще.

- Та що ти собі дозволь... - Саша не договорила, тому що він знову накрив її губи своїми. Вона вже сиділа на його колінах та впиралася грудьми в його груди. Дівчина ніколи не була так близько до чоловіка. Ніколи! Руки бандита гладили її спину та продовжували цілувати. 

Це так вбивчо!

Час би відчинити двері та викинути дівку, але… Чорт! Йому так не хотілось зупинятися. На секунду Метисту здалося, що це його весілля, його лімузин, його наречена… Що за… Дурнуваті думки! С*ка!!!

- Сподобалось? - він відірвався від її губ, підморгнув знущаючись та насміхаючись. 

- Ні! - крикнула Саша. - Мене неначе слимак цілував! Тьху! - крикнула знову. Хай цей бандит не буде таким пихатим і самовпевненим.

Але сама злякалася того, що зловила себе на думці, що як не дивно це не звучало б, вона хоче продовження. І продовження не з ким-небудь, а тільки з ним. Із цим брутальним, сильним, нахабним блакитноокий гадом, який цілуючи її, поставив на її руках синці. Але все одно треба було взяти себе в руки і намагатися втекти. Адже він бандит, і не зрозуміло, що в нього в голові. 

- Слимак кажеш? - незнайомець різко задер її сукню аж до сідниць. - Можу поспорити, що ти там вже мокра. - Знову різко потягнув за мереживну ризинку панчохи, яку намацав на нозі. Саша здригнулася. - Ти хочеш, - наблизився і прошепотів. - Хочеш щоб я взяв тебе прямо тут, тому, що ти божеволієш від поцілунків цього слимака.

- І не мрій про це! - Дівчина штовхнула ногою дверцята, вони відкрилися. 

- Допом...

- Закричиш, і побачиш, що я з тобою зроблю, - так нахабно посміхнувся, що захотілося навіть врізати по обличчю. - Я ж можу по-справжньому перевірити чи ти мокра… і не пальцем.

Від почутого в Олександри аж в горлі пересохло. Здається цей недоумок в балаклаві не жартував.

 - Тобі каще не знати, що я хочу з тобою зробити.

- У тебе напевно багата уява.

- Так, не бідна. А, з тобою вона стає з кожною секундою все багатша. Я так до мільйонера до уявлюсь.

- Сволота безсоромна!... Ай, відпусти!!! Мені боляче! Бандюк ненормальний!!!

Не зважаючи на всі ці її крики, він все ж таки витяг дівчину на вулицю. Адже сили не рівні. Вона тендітна, ніжна, худенька як Дюймовочка, а бандит, як казав Лом: "Геракл". Однією рукою він може скрутити їй шию і не тільки шию. 

Незнайомець перекинув Сашу до себе на плечі, щоб вгамувати її. Вона била руками по його спині. Ще ніхто не бив його з такою пристрастю, особливо дівчата. Вони застосовували зазвичай свою пристрасть у іншому напрямі.

Метист приніс її до місця, та поставив. Дівчина затихла. Стояла і просто дивилася у небесно блакитні очі. Пробігла думка про те, щоб зірвати з нього маску і поглянути на обличчя. Але він упіймав її за руку та притис до свого торсу.

" Може його вкусити і втекти? Цікаво, Сашо, а куди ти збираєшся його кусати? Може в щоку, чи в шию? Господи! Боже мій! Не думай про той чортів поцілунок!!!"