Читати книгу - "Меллорі"

— Я вас не викажу, — запевнив Коррідон. — Але це ще не означає, що я візьмуся до тієї роботи. То ви були цілком серйозні, коли казали, що я маю виконати роботу... — Він зупинився. Слово «ката» видавалося йому надто мелодраматичним, аби послуговуватися ним.

— О, так, — мовив Ренлі. — Але робота ця не така безглузда, якою може видатися спершу. Та краще я почну з початку. — Він зупинився на мить, а тоді провадив далі: — Ми троє — це все, що залишилося від невеличкої групи чоловіків і жінок, яка працювала на Французький рух Опору[21]. Спершу нас було дев'ятеро: двоє французів — П'єр Ґурвіль і Жорж; дві француженки — Жанна та Шарлотта; двоє поляків — Любіш і Ян; і троє англійців — Гарріс, Меллорі та я.

— Авжеж, — сказав Коррідон. Йому була добре знайома така комбінація чоловіків і жінок. Працюючи шпигуном, він часто зустрічався з подібними маленькими гуртами й уважав їх вельми корисними. Вони були патріотами й фанатиками та без жодних питань виконували усе, чого він від них хотів.

— Наше завдання полягало в тому, щоби пускати потяги під укіс, — пояснив Ренлі. — Ми повсякчас пересувалися країною, ховаючись вдень і виходячи на операції ночами. І ми таки збіса добре робили свою роботу. — На хвильку він замислився, і його єдине око засвітилося завзяттям. — П'єр Ґурвіль був нашим провідником. Він був хорошою людиною, чоловіком надзвичайно сміливим і непохитним. — Ренлі уважно подивився на Коррідона. — Винятковою людиною. Я не хочу обтяжувати вас його описом, скажу лише, що задля нього ми були ладні піти на все, а без нього були нічим. Він мав хист до того, щоби розвивати ваші найкращі риси. Цей чоловік надихав нас на те, аби ми були йому вірними побратимами.

Коррідон помалу цмулив своє віскі, в його очах застиг порожній вираз. Він розумів, про що Ренлі говорить. Він і сам часто зустрічав подібних людей. Загалом Коррідона завжди спантеличували цілковито самовіддані люди. Він відчував, що з ними щось не так і що десь на споді їхньої самовідданості неодмінно має бути якась хитрість, одначе ніколи так і не спромігся з'ясувати, що за хитрість то була.

— Жанна та Ґурвіль кохали одне одного, — провадив далі Ренлі, стишивши голос. — Я хочу, аби ви зрозуміли мотиви Жанни. Це вкрай важливо. Ці двоє були одним цілим. Я зроду не бачив нічого подібного. О, так, вони були закохані, але не у загальноприйнятому значенні цього слова. Це було щось більше за кохання: це було, якщо вам завгодно, злиття — злиття розуму, тіла та духу. — Він задивився на віскі у своїй склянці та спохмурнів. — Я, звісно, кепський оповідач, але мати уявлення про ці взаємини важливо для розуміння справи. Адже усе це пов'язане з їхніми стосунками. Вони жили одне заради одного. — Ренлі повагався, добираючи слів, а тоді повторив: — Я, звісно, кепський оповідач, — і дещо зніяковіло підвів погляд на Коррідона. Природжена розважливість, притаманна його класові, змушувала Ренлі почуватися невимушено лише тоді, коли він висловлювався стримано. — І вони б одне заради одного померли. — Він вибачливо усміхнувся. — Змалювати це ліпше я не зможу.

— Зрозуміло, — сказав Коррідон, приховуючи своє нетерпіння. — А тоді один із вас його зрадив, еге ж?

Ренлі пильно подивився на нього.

— Звісно, для вас усе це нічого не означає, — мовив він після тривалої паузи. — Зрештою, ви не знали П'єра. Однак, якщо говорити щиру правду, саме так воно і сталося.

Коррідон допив своє віскі. Зараз йому вже було зрозуміло, про що йтиметься далі. Такі речі траплялися не вперше.

— Ну, то це суто ваша справа, хіба ні? — запитав він. — Навіщо залучати мене до неї?

— Я саме підходжу до цього, — відказав Ренлі. — Постараюся розповісти вам усе якомога стисліше. Жанну, Меллорі та мене упіймали. Ми саме були на завданні, але того разу сталося так, що ми зіпсували справу та викрили себе. Не надокучатиму вам деталями. Нас упіймали та передали у руки гестапо. Гестапівцям було відомо, що ми — частина П'єрової організації. Нас допитували. П'єр був їм конче потрібен. Нас до уваги не брали. Адже поки П'єр був на волі, рейки продовжували нищитися, а потяги і далі з руйнівною послідовністю йшли під укіс. Жанна та Меллорі були присутні на моєму допиті. — Рука Ренлі потяглася до шраму на його обличчі. — Певно, то було для них украй похмуре видовище. — Він поглянув на Коррідона та безрадісно всміхнувся. — Я не був особливо відважним. Кілька разів вони змусили мене криком кричати.

— Людині властиво поводитися гучно на вечірках такого штибу, — грубо зауважив Коррідон і засміявся.

— Атож. Вони хотіли дізнатися, де перебуває П'єр. Я спромігся не прохопитися жодним словом, тільки й того. Згодом вони втомилися мене допитувати, до того ж тоді я вже був не в найкращій формі, тому вони звернули свою увагу на Жанну. Я знав, що від неї гестапівці нічого не доб'ються, однак вони неабияк старалися. Та їм не вдалося змусити її бодай скрикнути. Отож, після години катувань вони облишили її та знову взялися за мене. Мені розтрощили руку. Після цього я знепритомнів. Згодом Жанна розповіла мені, що відбулося, поки я був без тями. — Ренлі раптом підвівся на ноги та почав ходити кімнатою туди й назад. — Це було дещо таке, чого я ніколи не міг збагнути. Меллорі заговорив. Його навіть не почали допитувати. Щойно гестапівці звернули на нього свою увагу, Меллорі сказав, що розповість їм усе, що вони хочуть знати.

Спогади про те, що сталося, очевидно, схвилювали Ренлі. Кілька митей він неспокійно міряв кроками кімнату, а його обличчя набуло хворобливого виразу. — Вони осліпили мене на одне око і так розтрощили мені руку, що її довелося відтяти, а Жанна... ну, ви можете уявити, що вони з нею коїли. Тож ми з нею були вкрай неприємно вражені, коли усвідомили, що все, через що ми пройшли, було намарно. — Він підійшов до вікна та втупився очима у вулицю, що простяглася долі. — Після того, як усе скінчилося, нас утрьох зачинили в одній камері. Я був напівбезтямний від болю, у Жанни була сильна кровотеча. Меллорі тримався від нас осторонь. Він був неушкоджений — гестапівці