Читати книгу - "На мені та в мені, Анастасія Бойд"

- Ні, не потрібно. Можете йти, - рішуче сказав він, не наполягаючи на моїх одкровеннях. Я мала рацію. Ів все зрозумів. Він не став принижуватися.

Я слухняно вийшла. Чи я все правильно зробила? Я справді не хотіла обговорити з ним те, що трапилося між нами? І не хотіла повторити? Невже мені хотілося, щоб це згасло і забулося? Схоже, я брехала собі. Я не була байдужою. А він... Він явно хотів порозумітися. Я залишила тацю на підлозі біля дверей, і вже хотіла увійти назад, але Марі окликнула мене. У залі було багато відвідувачів і вона не могла впоратися сама. Я не знала, що відчула на той момент – полегшення чи досаду, але продовжила працювати.