Читати книгу - "Клас пані Чайки"

— Ворожитимемо, — відповіла Єва, яку єдину не здивував Касьчин вигляд.

Більшість дівчат була вбрана по-святковому, але це не був бозна-який одяг. Те, що Каська прийшла одягнена як доросла, свідчило, що вона й справді збиралася на якусь круту вечірку.

— Ворожитимете? — повторила Каська і, вдаючи здивування, поцікавилася: — І про що можна дізнатися з такого ворожіння?!

— Наприклад, які матимеш оцінки, — пояснила Кінга, для якої не було нічого важливішого за це.

— Ха-ха-ха, — зареготала Каська. — Оцінки мене якраз не дуже цікавлять. Є речі важливіші, ніж навчання.

— Які наприклад? — спитала Малгося.

— Ти однаково нічого не зрозумієш, — відрізала Каська.

— Хочеш? — Єва простягнула Касьці колоду карт. — Я тобі першій поворожу. Ти ж збираєшся на якусь справді класнючу забаву, — останнє речення Єва вимовила трохи іронічно.

Каська кивнула, і Єва поклала перед нею потасовані карти й мовила:

— Зніми.

— Як?

— Лівою рукою до себе на три стосики.

За мить довкола столу з’юрмилися всі дівчата, що слухали, як Єва, беручи до рук нову купку карт, казала:

— Що є зараз… любиш чепуритися…

— Це й без карт помітно, хіба ні?

— Прибрехати любиш.

— Знаєш що… з таким ворожінням! — пирхнула Каська й підвелася.

— Почекай! — вигукнула Єва. — Не перебивай мене, сиди мовчки!

— Вона справді вміє ворожити, — прошепотіла Кінга до Малгосі. — Я точно знаю. Ми з дитинства дружимо, і в неї завжди це виходило. Невідомо, звідки вона цього навчилася.

— Ти дуже самотня, але вдаєш, що в тебе купа знайомих. Любиш бути в центрі уваги. Чого не сподіваєшся… Хлопець, який тобі подобається, має на прикметі іншу. Не сподіваєшся… що вечірка, де ти будеш, вийде вдалою. Що трапиться… Спіткає тебе велика неприємність. У новому році станеш жертвою пліток і пересудів. Серце заспокоїть… якийсь подарунок, але не тобі він дістанеться. Отримає його дехто інший, із цього виникне непорозуміння й уся ця ситуація буде дуже кумедною.

— І мені, мені поворожи! — залунало звідусюди.

— Зараз… — промурмотіла Єва й додала вже голосніше: — Слухай, Касько, карти показують, що на жодну вечірку ти не збираєшся… — але Каська вже схопилася з місця, мов попечена.

— А от і ні, збираюся! І мені саме час іти, — буркнула вона і, схопивши торбинку, вибігла до передпокою. За мить почувся голос Малгосі:

— Тепер моя черга.

— Добре.

Каська почула, як зашурхотіли карти, а тоді Єва попрохала:

— Зніми.

— Так добре? — спитала Малгося.

— Нормально, — відповіла Єва й почала. — Чого не знаєш… Що ти дуже подобаєшся тому хлопцеві, котрий і тобі подобається. Чого не сподіваєшся… Що на Новий рік отримаєш подарунок, про який давно мрієш. Що буде…

Далі Каська не прислухалася. Відчинила двері й гукнула в глиб квартири:

— Па-па!

— Па-па! — відгукнувся хор дівчат.

Каська стояла на сходах і ковтала сльози.

«Яка ж я дурепа, — думала вона. — Євка мала рацію. Усе це ворожіння — правда. Я сюди приперлась, бо думала, що тут буде Кшисек, він обіцяв забігти… А він, певне, не прийде. І що я скажу вдома, як мені тепер повернутися?»

Каська розглядала хутряну облямівку свого зимового пальта. Сумочку, саме таку, про яку вона давно мріяла і яку мама купила їй на Різдво. Та аж ніяк не почувалася щасливою. Що з того, що вона вбрана краще за будь-яку дурну гуску в класі? Що з того, що вона вродливіша за них? Кшисек колись їй сказав, що вона гарна. А тепер ці дурепи, особливо Євка і ця Госька в окулярах, сидять там, а вона стоїть на сходах. Каська не втрималася й заридала так голосно, що не почула, як двері Євиної квартири відчинилися й вийшла Кінга.

— Що ти тут робиш? — вигукнула вона. — Дівчата! Ходіть сюди! Каська сидить тут і плаче.

— Не ображайся за це ворожіння, — мовила Єва. — Я все вигадала.

Каська сумовито похитала головою і втерла долонею очі, розмазавши при цьому макіяж, який коштував їй стількох зусиль.

— Ходіть грати в «Монополію», — запропонувала Малгося, відкриваючи в Євиній кімнаті коробку із грою.

За кілька хвилин усі сиділи навколо столу й грали. Ніхто й не помітив, як минула північ. Спохопилися тільки тоді, коли у двері постукали Євині батьки, які повернулися з гостини. Вони привітали всіх із Новим роком і пообіцяли в разі потреби провести дівчаток по черзі додому.

— Ти справді понавигадувала, коли ворожила Касьці? — спитала Кінга в Єви.

— Де там, ти що, мене не знаєш? — заперечила Єва.

— Тоді навіщо ти їй сказала, що це дурниці?

— А що мені залишалося? Ти ж сама бачила, як вона ревла.

Незважаючи на свої обіцянки, Мацек зі Кшисеком узагалі не потрапили на цю дівчачу вечірку. Знаючи, що там не буде Каміли, Кшисек втратив до цього будь-який інтерес, хоча й не зізнавався Мацекові. А Мацек… Ну не пертися ж самому. А то Малгося щось собі подумає… Е ні! Нізащо! Зрештою, він серйозний мужик, а не бабій, як Кшисек. Мацек глянув на всіяне зірками небо. Новий рік уже настав.

— Це моя справа, що одягати! Ніхто не має права мене ображати! — вигукнула Каміла й вибігла із класу.

Усе почалося вранці,