Читати книгу - "Місто кісток"

Клері підвелася, відсунувши свій стілець.

– Тоді я піду з тобою, а мамі подзвоню, коли все закінчиться, – ремінець сумки ковзнув з її руки. Саймон неуважно поправив його, затримавши свої пальці на її оголеному плечі.

Повітря на вулиці було насичене вологою, від якої волосся Клері завилося, а синя футболка Саймона прилипла до його спини.

– Отже, що там із вашим гуртом? – запитала дівчина. – Що нового? Коли ми розмовляли, я чула в трубці їхні крики.

Обличчя Саймона загорілося.

– Все чудово, – сказав він. – Метт каже, що має знайомого, який допоможе організувати концерт у «Скреп-бар». А ще ми знову обговорювали назву.

– Та невже? – Клері приховала посмішку. Саймоновий гурт ніколи не займався музикою. Переважно вони сиділи в його вітальні й сперечалися щодо ймовірних назв і логотипів. Іноді їй було цікаво, чи хтось із них справді вміє грати на музичному інструменті.

– Які варіанти?

– Вибираємо між назвами «Змова водоростей» та «Кам’яна панда».

Клері заперечно похитала головою.

– Обидві жахливі.

– Ерік запропонував «Криза садових стільців».

– Може, Еріку варто переключити увагу на азартні ігри?

– Але тоді нам потрібно шукати нового барабанщика.

– А чим займається Ерік? Мені здавалося, він просто виманює у вас гроші та розповідає дівчатам у школі, що він у музичному гурті, щоб справити на них враження.

– Та ні, – безтурботно сказав Саймон. – Ерік почав життя з чистого аркуша. У нього є дівчина. Вони вже три місяці зустрічаються.

– Майже одружені, – сказала Клері, обходячи пару з малюком у візочку. Маленька дівчинка з жовтими пластиковими заколками-кліпсами у волоссі стискала ляльку-піксі з золотаво-синіми крильцями. Краєм ока Клері помітила, що крила пурхають. Вона поспіхом відвернулася.

– А це означає, – продовжував Саймон, – що я єдиний член гурту без дівчини. А, як тобі відомо, головний сенс бути в гурті – це подобатися дівчатам.

– Я гадала, усе це заради музики, – чоловік із ціпком перетнув їй дорогу, прямуючи на Берклі-стріт. Дівчина відвернулася, боячись, що, якщо вона дивитиметься на людей трохи довше, у них виростуть крила, додаткові руки чи довгий роздвоєний язик, мов у змії. – Зрештою, кому який клопіт, чи маєш ти дівчину?

– Мені, – похмуро сказав Саймон. – Скоро єдиними людьми, що залишилися без дівчини, будемо ми зі шкільним двірником Венделлом. А від нього завжди чимось тхне.

– Принаймні, ти знаєш, що він досі без пари.

Саймон сердито зиркнув на неї.

– Не смішно, Фрей.

– І завжди є королева стрингів Шейла Барбаріно, – підказала дівчина. Клері сиділа позаду неї на уроках математики в дев’ятому класі. Щоразу, коли Шейла впускала олівець, а це траплялося досить-таки часто, Клері була змушена споглядати нижню білизну дівчини, що виглядала з-під Шейлиних джинсів із надто заниженою талією.

– З нею і зустрічається Ерік останні три місяці, – казав Саймон. – До речі, він порадив мені вирішити, яка дівчина в школі має найкрутішу фігуру, і запросити її кудись у перший день занять.

– Ерік – свиня, – сказала Клері, не бажаючи знати, кого Саймон вважав найпривабливішою дівчиною школи. – Може, назвете гурт «Свині й сексисти»?

– Цікава назва, – Саймон здавався байдужим.

У сумці знову завібрував і задзвенів телефон. Клері скривилася і видобула його з кишені на блискавці.

– Знову мама? – запитав Саймон.

Клері кивнула. Вона все подумки бачила свою маму біля дверей, самотню та якусь здрібнілу. На грудях тягарем лежала провина.

Дівчина зиркнула на Саймона, який занепокоєно дивився на неї. Клері так вивчила його обличчя, що могла відтворити його в пам’яті, заплющивши очі. Подумавши про майбутні самотні тижні без Саймона, Клері поклала телефон назад до сумки.

– Давай, – сказала вона. – Ми запізнюємося на шоу.

Коли вони дісталися кав’ярні «Джава Джонс», Ерік уже був на сцені перед мікрофоном, похитуючись туди-сюди із заплющеними очима. На честь такої події він пофарбував кінчики волосся в рожевий колір. Позаду нього Метт із кам’яним виразом обличчя щось неритмічно вибивав на джембе[3].

– Буде до дідька нудно, – передбачила Клері. Вона схопила Саймона за рукав і потягла до дверей. – Якщо ми зараз вийдемо, то ще зможемо втекти.