Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

Злодій

По шинках! Усі їх обійдіть: і Золоте Барило, І Вісім Факелів, і Голубе Вітрило, І Райські Яблука… Та скрізь йому й лишіть Записку, пару слів…

Крістіан

Біжу, лечу я вмить! Проти одного – сто! А! Підлість нечувана!

(Глянувши з любов’ю на Роксану.)

Та кинути… її…

(З лютістю – на Вальвера.)

Покинуть цього пана… Проте повинен я Ліньєра врятувать!

Вибігає. Де Гіш, віконт, маркізи, всі дворяни йдуть за завісу, щоб зайняти місце по лавах на сцені. В партері повнісінько. Жодного вільного місця на галереях і в ложах.

Публіка

Пора!

Городянин

(його парик злітає вгору на кінці вудочки, закинутої пажем з горішньої галереї)

Ой, мій парик!

Крики радості

Попробуй упіймать! Ха-ха! Та й лисий він! От так рибалка! Браво!

Городянин

(розлючений, погрожуючи кулаком)

Ах, ти ж бешкетнику! Ах, ти гидка прояво!

Сміх і крики

(дуже голосні, потім починають спадати)

Ха-ха-ха-ха-ха-ха…

Повна тиша.

Ле Бре

(вражений)

Що сталось? Хто прибув?

Один із глядачів щось шепоче йому на ухо.

Як! Що ви кажете!

Глядач

Я з певних уст почув.

Шептання в публіці

Тс!… Де він? – Там! – Ні, там! – Хто? Кардинал[8] у залі!

Паж

А, чорт! От і пустуй тепер при кардиналі!

У публіці

Та де ж? – У ложі тій закритій…

Голос маркіза

(в тиші, із-за завіси)

 А зніміть Нагар із свічки там!

Другий

(просовує голову в щілину завіси)

Стілець мені!