Читати книгу - "Тунель"

Містер Аллан, провадив далі Хоббі, бажає їм дещо повідомити. Він має намір запропонувати проект, що його Ч. X. Ллойд, як усі знають, назвав найбільшим і найсміливішим проектом усіх часів. Містер Аллан досить геніальний чоловік, щоб здійснити цей проект, але для цього йому потрібні їхні гроші.

— Go on, Мас! [14] — звернувся Хоббі до Аллана.

Аллан підвівся.

Однак Хоббі зробив йому знак зачекати й, кинувши погляд на телеграму, додав:

— Я забув сказати... В разі, якщо учасники зустрічі приєднаються до проекту Мака Аллана, Ч. X. Ллойд вкладає в нього двадцять п'ять мільйонів доларів.— Потім до Аллана: — Now, my boy! [15]

Аллан став на місце Хоббі. Тиша робилася задушливою, гнітючою. Вулиця внизу вирувала чимдалі голосніше й збудженіше. Всі очі були звернені на нього, Аллана. То оце той, хто запевняє, нібито має повідомити їм щось незвичайне?! (У Мод від напруги й страху губи були широко розтулені!) Аллан нічим не виказав зібранню, як його оцінює. Він спокійно обвів усіх поглядом, і ніхто не помітив неймовірного хвилювання, що охопило його. Встромити голову в пащу таким хижакам було не жарт, до того ж він умів робити що завгодно, тільки не говорити. Уперше Алланові доводилося виступати перед таким великим і вишуканим товариством. Та коли він почав, голос його лунав спокійно й чітко.

Спершу Аллан сказав, що боїться розчарувати присутніх після того, як вони почули інтригуючу заяву Ч. X. Ллойда. Його проект навряд чи можна назвати більшим, ніж Панамського каналу чи мосту сера Роджера через Полкську протоку, який з'єднує Цейлон з Передньою Індією. Цей проект, як казати правду, навіть досить простий.

Потім Аллан дістав із глибокої кишені штанів крейду і провів дві лінії на дошці, яка стояла позад нього. Ось — Америка, а ось — Європа! Він, Аллан, зобов'язується за п'ятнадцять років побудувати підводний тунель, що з'єднає обидва континенти, і поїзди долатимуть ним відстань від Америки до Європи за двадцять чотири години. Оце й увесь проект.

Тієї миті фоторепортери відкрили вогонь, яскраво заблискали лампи-спалахи, і Аллан зробив коротку паузу. З вулиці долинув гамір голосів — там уже знали, що битва почалася.

У перші хвилини Алланів проект, який знаменував собою епоху в історії двох континентів і був небуденний навіть для цих часів прогресу, начебто не справив на слухачів ні найменшого враження. Декотрі з них сиділи навіть розчаровані. Їм здавалося, що вони вже чули — й не раз — про цей проект, він витав у повітрі, як і багато інших. І все ж п'ятдесят — та де, ще двадцять років тому ніхто не міг його висунути, не ризикуючи викликати сміх. Тут зібралися люди, що за якусь хвилину — поки накручували свій годинник — заробляли більше, ніж багато хто за місяць; тут зібралися люди, в яких не здригнулася б на обличчі жодна риса, якби завтра вся планета вибухнула, мов бомба; але тут не було жодного такого, хто дозволив би, щоб його примусили нудьгувати. А цього всі вони боялися найдужче — адже Ч. X. Ллойд справді міг один раз і помилитися! Хто поручиться, що цей Мак Аллан не витягне на світ божий яку-небудь давню історію — скажімо, намір оросити й зробити родючою пустелю Сахару або щось таке. Однак його проект принаймні не навіював нудьгу. А це означало вже дуже багато! І джентльмени — особливо ті, що сиділи мовчазні й замкнуті,— з полегкістю зітхнули.

Аллан зовсім не сподівався ошелешити слухачів своїм проектом і був цілком задоволений враженням, яке справило його повідомлення. Вимагати чогось більшого він поки що й не мав підстав. Він, правда, міг би розвинути тут свою ідею і поступово, однак умисне «вистрілив» нею, мов картеччю, в слухачів, щоб відразу пробити панцир удаваної байдужості, здатної обеззброїти будь-якого оратора,— панцир, викуваний із флегматичності, вичікування, досвіду, розрахунку й опору. Алланові потрібно було примусити ці сім мільярдів вислухати його. У цьому — саме з цьому і ні в чому іншому — полягало його перше завдання. І він, здається, з ним упорався. Шкіряні крісла зарипіли, дехто почав умощуватися зручніше, припалювати сигару. Місіс Браун дістала слуховий апарат. Віттерштейн із Нью-Йоркського центрального банку прошепотів щось на вухо І. О. Морзе, мідяному королеві.

І Аллан бадьоро, упевненіше повів далі.

Тунель має починатися за сто кілометрів на південь від Нью-Йорка, на березі Нью-Джерсі, пролягти під Бермудськими та Азорськими островами, зачепити північну частину Іспанії й вийти на поверхню на французькому узбережжі Біскайської затоки. Обидві океанські станції, бермудська й азорська, потрібні з технічного погляду. Разом з американською та двома європейськими вони являтимуть собою п'ять вихідних точок для закладки тунельних штолень. Крім того, океанські станції матимуть велике значення для рентабельності тунелю. Бермудська станція перебере на себе весь пасажирський рух та пошту мексиканського басейну, Вест-Індії, Центральної Америки й Панамського каналу. Азорська станція перехопить усі перевезення з Південної Америки та Африки. Океанські станції будуть вузловими пунктами світових шляхів сполучення й матимуть таке саме значення, як нині Нью-Йорк і Лондон. Тепер без особливих коментарів очевидно, яку роль відіграватимуть на земній кулі в майбутньому американська та європейська станції! Окремі держави просто змушені будуть дати згоду на будівництво тунелю. Навіть більше — він, Мак Аллан, сам примусить їх допустити на біржу папери тунельного синдикату, якщо вони не хочуть завдати своїй промисловості мільярдних збитків!

— Тунель під Берінговою протокою, будівництво якого почато три роки тому,— провадив Аллан,— а також тунель Дувр — Кале, що його прокладання цього року має завершитись, достатньою мірою довели: спорудження підводних трас для сучасної техніки труднощів не становить. Тунель Дувр — Кале має довжину близько п'ятдесяти кілометрів. Довжина мого тунелю — близько п'яти тисяч кілометрів. Моє завдання полягає тільки в тому, щоб у стократних розмірах повторити роботу англійців і французів. Звичайно, я ні на мить не забуваю, що й труднощі зростуть. Та не мені вам казати: сучасна людина почуває себе як удома скрізь, де може поставити машину! З фінансового боку здійснення проекту залежить від вашої згоди. Ваші гроші, як тут уже згадував Хоббі, мені не потрібні — я будуватиму тунель на гроші Америки і Європи, на гроші всього світу. З технічного боку здійснити проект за п'ятнадцять років стало можливим лише завдяки моєму винаходу. Йдеться, як ви знаєте, про