read-books.club » Детективи » Бомба для голови 📚 - Українською

Читати книгу - "Бомба для голови"

189
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бомба для голови" автора Юліан Семенов. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 97
Перейти на сторінку:
світом Штатів? Нам потрібен мир…»

— Що?! Та я кину вас у тюрму!

— А хто тоді гнатиме для вас із останніх запасів сталі танки й гармати? Хто? — Він обернувся до свого супутника: — Залиште нас удвох з рейхсфюрером, Амброс.

— Мені ще потрібен доктор Амброс, — сказав Гіммлер розгублено.

— Коли він вам знадобиться, ви його запросите з приймальні, а поки що в ваших інтересах, рейхсфюрер, залишитися зі мною сам на сам. Йдіть, Амброс, і не сердьтеся, будь ласка.

Коли Амброс вийшов, а Гіммлер, пополотнівши від безсилого пронизливого гніву, відійшов до вікна, Дорнброк неквапливо заговорив:

— Усе кінчено. Треба дивитися правді в очі. Ви програли. Ви тут програли. Ви програли тут виграшну партію. Я розумію, навіщо ви мене запросили… Крупп вирішив відсидітися дома: він тепер не хоче мати з вами діла, чекаючи приходу англійців. «Фарбеніндустрі» прислав вам Амброса, який лише числиться в директораті… Тільки я один прийшов до вас, рейхсфюрер, і я просив би вас зрозуміти, що йти до вас напередодні краху — це акт громадянської мужності. Я розумію, на що ви сподіваєтесь. Ви даремне сподіваєтесь на це. Ніхто зараз не піде на контакт ні зі мною, ні з Круппом. Пізно… Трохи пізно… Ви ж хочете, щоб я умовив когось у Штатах «простити» вас і спільно зберегти Європу від росіян. Чи не так? Ви хочете, щоб люди бізнесу вплинули на Трумена? Пізно, рейхсфюрер, пізно. Починаючи з тридцять дев’ятого року нам «не рекомендувалося» мати справу з американським бізнесом, крім тих, які вигідні лише нашій стороні і зрештою могли б допомогти вам створити кризову ситуацію в економіці Штатів. Це було нерозумно: в американців теж є голови на плечах, причому недурні. Ви могли воювати з ким вам заманеться — краще, звичайно, на одному фронті, але навіщо було заважати нам мати наші особисті справи із Штатами через Швейцарію, Іспанію чи Португалію? Навіщо треба було Гейдріху класти мене на плаху в тридцять восьмому році? Саме він тоді обірвав усі мої контакти з Америкою — ви ж знаєте про цей епізод. Ви запізнилися скрізь, рейхсфюрер… Скрізь і всюди… Коли ваші ж люди налагодили контакти з американцями в Лісабоні у сорок третьому році, отоді треба було діяти, а не тепер. Треба бути дурнем, щоб зараз прийняти ваші пропозиції миру, рейхсфюрер. Це невигідно — приймати зараз ваші умови, бо коли навіть росіяни і вивезуть четверту частину наших заводів, то третя частина, наймогутніша — Рур, Ельзас, Баварія — дістанеться американським діловим, як ви зволили висловитися, колам… Та якщо ви стежили уважно за тим, що я говорив, то ви повинні були звернути увагу, як я старанно підкреслював «програш тут». Шукайте союзників, пане Гіммлер, шукайте союзників… Тих, які допоможуть Німеччині встати з попелу. Вам треба робити ставку на Схід, на його людські ресурси. Тоді ми, піднявши промислову могутність Німеччини, зможемо створити блок, і цей блок буде непереможний. Сліпий фанатизм азіатів, помножений на нашу промислову могутність, стане силою номер один у цьому світі. Я не знаю мікадо чи опозиції в Китаї — не знаю, думайте про це, але думайте неодмінно, бо ви боржники перед нацією, і борг цей ми з вами зобов’язані їй повернути сторицею.

— Ви вільні, пане Дорнброк, дякую вам за те, що ви знайшли час прийти до мене… — Обличчя ГІммлера стало жорстоким. — Я запам’ятаю цей ваш акт громадянської мужності.

Через дев’ятнадцять днів відбулася остання зустріч Дорнброка з Гіммлером. Цій зустрічі передували обставини трагікомічні. Розстрілявши в дворі партійної канцелярії свого шурина Фегеляйна, фюрер виключив із партії Гіммлера й Герінга за зраду, а своїм наступником призначив безпартійного грос-адмірала Деніца. Він вважав, що Деніц та людина, з якою Захід зможе розмовляти не з позиції зарозумілих переможців, а як з солдатом, який лише чесно виконував свій обов’язок.

Дізнавшись про самогубство Гітлера, Герінг негайно виїхав до американців. Він їхав у відкритій машині, в маршальській формі, з усіма орденами, змарнілий і постарілий.

Американський генерал прийняв його як вищого воєначальника: він вийшов йому назустріч із свого цітабу, потиснув руку й запросив снідати. Сніданок був накритий у великому залі із стрілчастими готичними вікнами.

— Я прийшов до вас з миром, — сказав Герінг, — і тепер я боротимуся за мир до кінця…

Але вранці генерал одержав сувору догану від Ейзенхауера, і Герінга негайно посадили в тюрму.

Гіммлер, дізнавшись про самогубство Гітлера, кинувся у Фленсбург до Деніца. Його супроводжували двадцять чоловік з особистої охорони.

Деніц бачив з вікна, як охоронники Гіммлера зайняли всі входи й виходи на подвір’ї його морського штабу. Гіммлер ішов до будинку Деніца не поспішаючи, про щось перемовляючись із своїм ад’ютантом.

Деніц швидко оцінив ситуацію: підводник, він умів приймати моментальне рішення. Він зразу ж вискочив з кабінету в приймальню і наказав своєму порученцю капітану Кузе:

— Негайно викличте сюди наряд підводників. Зніміть їх з човнів. Нехай вони оточать штаб, а чоловік п’ять-десять увійдуть на подвір’я. Швидко! Сюди йде Гіммлер!

Рейхсфюрера він зустрів стоячи, вони привітались — Гіммлер підняв руку, а Деніц відкозиряв по-військовому.

— Рейхсфюрер, я радий бачити вас тут.

— Дякую. Ви вже знаєте, що фюрер пішов від нас?

— Так.

Але Гіммлер ще не знав, що Деніца призначено наступником фюрера, тому тримався він спокійно і з великим почутям гідності.

— Я прийшов до вас як до патріота Німеччини, — сказав Гіммлер. — У ваших руках флот — це сила. Фленсбург стане центром опору проти ворога. Я прийшов, щоб очолити цей фронт опору. Сподіваюсь, грос-адмірале, ви допоможете мені?

— Я повинен обдумати вашу пропозицію, рейхсфюрер, — відповів Деніц, поглянувши у вікно. Він зволікав час, чекаючи прибуття своїх людей. — Ми мусимо, як ніколи, бути тверезими в оцінці ситуації. Ви пропонуєте продовжити боротьбу тільки тут чи думаєте одночасно очолити баварський редут?

— Я не хочу зараз вирішувати два питання. Мені треба почати. А починати завжди треба з чогось відправного, головного…

Він спіймав себе на думці, що повторював зараз слова Шелленберга. Той говорив саме ці слова: «Єдиний шлях до миру з Заходом — це створення міцного уряду на півночі і звернення до Монтгомері по допомогу проти російських полчищ. Іншого шляху нема».

Деніц побачив, як з двох критих вантажних машин вивалювались його підводники: в чорній уніформі, в беретах, з маленькими — на англійський манір — автоматами.

— Пане Гіммлер, — сказав Деніц і висунув шухляду столу: там лежав парабелум, — прошу вас ознайомитися з цією радіограмою, — і він простяг йому заповіт фюрера. — Мене призначено наступником рейхсканцлера, і я не маю

1 ... 11 12 13 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бомба для голови», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бомба для голови"