read-books.club » Детективи » Бомба для голови 📚 - Українською

Читати книгу - "Бомба для голови"

180
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бомба для голови" автора Юліан Семенов. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 10 11 12 ... 97
Перейти на сторінку:
не тремтіла, хода була впевнена, чітка, і нога не тяглася, як це було останнім часом.

— Вабер, я нагороджую вас золотим рицарським хрестом, бо ви підійшли найближче за всіх наших базік до істини! Ви точніше за всіх змогли прочитати в зорях те, що мені завжди відкривало провидіння. Коли б провидіння виявилося проти нас, то це означало б кінець німецької нації і я б аплодував цьому, бо тільки неповноцінна нація може пройти мимо перемоги, крізь перемогу, над перемогою і не взяти її рукою, навіть не напружуючи м’язів. Вабер, я радий, що Гіммлер привів вас до мене. Ви ще не знаєте, чому я такий радий… Мені не потрібна солодка брехня, якою мене напихають ті, хто поруч зі мною: мені потрібна правда, і тільки правда, хоч би яка прикра вона була… Так от, сьогодні вночі помер Рузвельт, цей фігляр, тупий ставленик єврейського капіталу! А це означає, що не пізніше як через тиждень «Велика трійка» розвалиться! Хіба я не передрікав цього, Гіммлер? Хіба я не говорив вам, що ми йдемо до торжества ідей націонал-соціалізму через горе, нестатки й кров! А що таке народження дитини?! Хіба це не відчай, кров і крик?! Росіяни оглухнуть від гуркоту своїх гармат, які битимуть по танках американців, англійців і французів!

Гітлер почастував Вабера шампанським, запропонував чарку Гіммлеру, але той відмовився — він не пив нічого, крім лимонаду: так записано в статуті СС, а приклад — хіба це не найголовніше? Якщо лідер підтверджує свої слова ділами, вчинками, поведінкою, тоді він не може не добитися бажаного — так вважав рейхсфюрер СС.

— Ідіть, Вабер, і знайте, що всі ваші прохання відтепер повинні виконуватися негайно! Ви знайшли те, чого не може знайти жоден учений у світі, бо ви віддані нашій ідеї, а в ній — вирішення всіх проблем!

Коли Вабер пішов, Гітлер сказав Гіммлеру:

— Зберіть усіх наших. Військових поки що не кличте. Зараз ми проведемо екстрене засідання. І негайно зв’яжіться з іспанським послом: він повинен мати точні новини з Вашінгтона… Вітаю вас, Гіммлер. Я пишаюсь вами: вашою вірністю, скромністю, мужністю й відданістю ідеї.

Гіммлер не міг стримати сліз. Гітлер погладив його по щоці й пішов будити Єву Браун.

Цілу ніч у бункері веселилися. Столи були накриті для рядових СС і для генералітету. До залу кілька разів заходив Геббельс. Його не можна було впізнати: очі сяяли, на обличчі вигравала усмішка людини, яка йшла вгору і нарешті піднялася на пік. Риббентроп також обійшов усіх офіцерів СС, він обіймав незнайомих людей і, перед ранком, сп’янівши, вирішив проспівати кілька пісень Шуберта.

Вранці наступного дня радіоперехоплення, призначені для фюрера, затримали: Трумен виступив з декларацією, в якій стверджував непохитне рішення американського народу разом з «бойовими союзниками закінчити війну, знищивши гітлеризм у Європі віднині й назавжди».

Радіоперехоплення виступу Трумена було затримане тому, що Гіммлер викликав до себе «фюрерів військової економіки»: Дорнброка, Круппа і голову ради спостереження «І. Г. Фарбеніндустрі» фон Шніцлера. Представник круппівського концерну на зустріч не прибув. Дорнброк і Амброс з «І. Г.» точно о 13.00 були в приймальні штаб-квартири СС.

На цей раз Гіммлер не дотримувався норм виробленого роками партійного етикету: не став цікавитися процентами випуску продукції, не розпитував про нововведення на підприємствах і не давав практичних порад, як це було заведено.

— Які у вас зв’язки з американським діловим світом? — одразу ж спитав він.

Дорнброк поглянув на Амброса й відповів:

— Таке запитання в устах рейхсфюрера СС звучить як наказ іти в тюрму за зв’язок з ворогом…

— Панове, це питання серйозне, набагато серйозніше, ніж ви можете уявити…

— Треба розуміти вас так, що рейху зараз потрібні наші контакти з людьми великого бізнесу в США? — спитав Дорнброк. — Для негайних переговорів з ними з якихось невідкладних питань?

— Так.

— Але всього лише рік тому подібні контакти могли привести до гільйотини — навіть таких відданих рухові людей, як я чи Амброс…

— Мої контакти, — зауважив Амброс, — практично неможливі, бо росіяни опублікували документи про газ «циклон» в Аушвіці…[2] За роботу над цим газом відповідав я, рейхсфюрер…

Дорнброк поморщився:

— Е, Амброс, не треба так!.. Діло є діло, і коли б не ви займалися цією штуковиною, то СС доручило б роботу іншим людям. Ви виконали замовлення керівництва швидше від усіх — це найкраща візитна картка для серйозного представника ділового світу… Якщо я міркуватиму, як ви, то мої справи куди гірші, бо мій старший син Карл розстрілював командос і допомагав Ейхману в розправі над євреями. Але хіба я можу відповідати за вчинки мого сина? Не ви ж працювали з «циклоном» в Аушвіці. Але я хотів просити вас, рейхсфюрер, пояснити нам, у чому смисл цих контактів. В ім’я чого? Мета?

— Про це я поінформую вас, панове, якщо вам пощастить знайти солідних контрагентів, які погодилися б вислухати нас найсерйознішим чином.

Дорнброк заперечливо похитав головою й сказав:

— Рейхсфюрер, якщо коли-небудь, де-небудь і хто-небудь наважиться повторити ваш експеримент, загалом чудовий експеримент, я порадив би цій людині не робити тієї помилки, яку зробили ви…

— Я ніколи не знав ненависті до євреїв, — відпарирував Гіммлер. — Навпаки, я відчував фізичний біль, підписуючи накази на проведення акцій проти цього племені. Не мені говорити вам про те, що це за страшний тягар — тягар відповідальності за долю нації і за її майбутнє. В ім’я майбутнього Німеччини ми пішли на те, що кожний безвідповідальний обиватель вільний трактувати як вандалізм…

— Схоже, на те, що ви виправдуєтесь, рейхсфюрер, — сказав Дорнброк, і Амброс здивувався, як зараз розмовляє його колега з третьою людиною партії. Він розмовляв зараз з Гіммлером, не приховуючи свого жалю до нього. — Я мав на увазі іншу помилку, — вів далі Дорнброк. — Спочатку ви зважали на нас, на думку фюрерів економіки, але потім відмахнулися від нас, обмежуючись присудженням щорічних премій імені Гітлера… Ви поставили нас у становище солдатів, але маршал не може стати солдатом, хоч би який він був справний. Ви примушували людей діла сліпо виконувати ваші плани. Після того як вигнали Шахта, ми стали прикажчиками. А ми не прикажчики… Коли б ми продовжували союз рівних, то англійці й американці не стояли б у Дюссельдорфі, рейхсфюрер…

— Ви забуваєтесь, пане Дорнброк! Пам’ятайте, з ким ви розмовляєте! З ким ви розмовляєте!

— Я пам’ятаю, з ким розмовляю! Я розмовляю з одним із тих, хто поставив Німеччину на грань катастрофи, а потім прийшов до мене з запитанням: «Де ж ваші зв’язки з діловим

1 ... 10 11 12 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бомба для голови», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бомба для голови"