Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
«Діти мої й того батька-шаленця! Якщо мою раду
Хочете вчути — помстіться за кривду, що заподіяв
Батько — дітям своїм: він перший підняв на вас руку», —
Мовила. Їх же страх огорнув, не озвався і словом
Жоден з них. Зваживсь тоді найдужчий і хитроумний
Кронос. Слово таке він турботливій матері мовив:
/170/ «Що обіцяв — те зроблю, моя мамо: про батька не дбаю,
Хоч він і наш, та мені він ненависний, адже він першим
Звершив те діло, батька не гідне і нечестиве».
Мовив він так — і серцем зраділа Земля неосяжна.
В засідку сина веде, дає в руку серп гострозубий
І викладає йому увесь задум, сплетений хитро.
Ось уже Ніч і великий Уран з нею сходить на Землю,
Всю обіймає її, щоб у любощах з нею єднатись.
Син же одразу, із засідки, руку витягнув ліву,
Правою ж, серп величезний узявши, батьку своєму
/180/ Міць чоловічу серпом тим зубастим махом одрізав
І позад себе жбурнув навмання, але недаремно
Те, що одрізав, міць чоловіча, з руки полетіла:
Бризнувши, кров дощем пролилась, і ті крапелини
В себе ввібрала Земля. Минули роки кругобіжні —
Й грізні Еринії[39] з тих крапелин і Гіганти зродились
У ясносяйній броні, у руках — списи довжелезні;
Й Німфи, мелійськими звуть їх[40], ступили на землю незмірну.
А чоловічу міць, що сталевим серпом він одрізав,
Кинув із берега в море, що хвилями грає шумкими.
/190/ Морем та міць чоловіча пливла та пливла, аж по часі
Біла зібралася піна довкіл несмертельного члена —
Й діва[41] з неї зросла. Подалась до Кітери спочатку,
Звідти — до Кіпру, омитого морем. Вийшла на берег
Гожа богиня; де лиш землі торкнеться стопою —
Трави ростуть. Афродітою звуть її, зроджену з піни,
Вишні боги й люди всі — й Кітереєю в гарнім віночку:
Так-от назвали її, бо піна ж її згодувала,
А Кітереєю — бо побувала вона й на Кітері,
Ще ж і Кіпрідою, бо народилась на Кіпрі морському,
/200/ Й Філомедéєю, бо з чоловічої сили постала.
Разом із нею — Ерот і Гíмерос-красень, відколи
Світ вона вздріла й до роду богів, богиня, прямує.
Честь ось таку від самого початку їй випало мати
Серед людей і серед богів, що не відають смерті:
Шепіт дівочий[42], звабливі усмішки, підступи різні,
І насолоди п’янкі, й солодше од меду кохання.
Батько, великий Уран, дав синам своїм назву «Титани», —
З ними він ворогував, — хоч їх і сплодив, бо, як мовив,
У божевіллі своїм посягти на таке вже посміли[43],
/210/ Що, хай наспіє пора, — поплатяться таки за той злочин.
Ніч породила Кончину жахну[44] й усю в чорному Керу,
Тáната, Гіпноса й ціле потомство Видінь[45] усіляких,
Це їх сама вона, геть уся темна, без мужа зродила.
Потім і Безум на світ привела, і болісне Горе,
І Гесперид, що за Океаном величноплинним
Яблунь плоди золоті стережуть і плідні дерева;
Мойр народила і Кер, богинь, безпощадних у карі.
Мойри: Клотó, Лахéсіс і Áтропос[46]; ті поміж людом,
Щойно хто вродиться, благо чи зло якесь розподіляють.
/220/ Мстяться за будь-який злочин проти людини чи бога,
Й доти скипають вони, розлючені, чорною жовчю,
Поки злочинець не понесе за переступ свій кари.
І Немесіду — на голову смертного люду зродила
Пагубна Ніч, а тоді — Облуду і Милувáння,
Старість, згубу людей, та Еріду жорстокосерду.
Ця ж, осоружна, сама уже болісний Труд породила
І Забуття, і Голод, і Болісті, вмиті сльозами,
Бійки, Убивства жахні й мужів губительок — Битви,
Злобні Сварки і брехливі Слова, і Спори сумнівні,
/230/ Й дику Шаленість, вони ж полюбляють ходити у парі,
Й Клятву, вона ж для люду земного чи не найбільший
Клопіт, коли хтось умисно складе неправдиву присягу.
Понт — Нерея зродив, правдивого, щирого серцем
Сина найстаршого — Старцем поважним його називають,
Добрий-бо він, не хитрун, ніколи про справедливість
Не забуває — лиш праведне в нього і чесне на мислі.
Велетня згодом, Тавманта, і Форкія видав на світ він,
Як із Землею зійшовсь, і Кето прекраснолицю,
Ще ж — і Еврібію: сталь, а не серце в неї у грудях.
/240/ Дочки богинь наймиліші — усі від Нерея, а їх він
Мав від Доріди пишноволосої в морі безпліднім —
Батько її — Океан кругоплинний; ось її доньки:
Прото й Евкрата, і Сао пригожа, і Амфітріта,
З ними Евдора, Тетіда, Галена ніжна і Главка,
І Кімотоя, і Спейо прудка, і зваблива Талíя,
Мила Меліта, І Евлімена, з ними й Агава,
І Ератó, й Пасітея, й Евніка рожевораменна,
Далі — Дотó і Прото, і Феруса, і Дінамена,
Ще ж і Несая, Актея, Протомедея й Доріда,
/250/ З ними — й Панопа, і миловидна, ясна Галатея,
І Гіппотоя струнка, й Гіппоноя рожеворамена,
І Кімодока, що в млистому морі шал вітровіїв
З Кіматолéгою і Амфітрітою, ніжки в якої
Наче точені, махом руки утишити може.
Далі — Кімó, Ейона і в краснім вінку Галімеда,
І Главконома усміхнена мило, й Понтопорея,
І Леягора, а ще — Евагора, і Лаомедéя,
І Пулінóма, і Автоноя, і Лісіанáсса,
І бездоганна своєю красою — звабна Еварна,
/260/ Далі — Псамáта ставна й до
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.