Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Крайдан гнав коня через безлюдні горбисті долини провінції Стагер-Тілле. Дорога дуже сприяє мисленнєвому процесу, а в нього вистачало того, що треба було обміркувати. В останні дні сталося дуже багато тривожного. І всі ці тривожні події явно взаємопов'язані. Спочатку Жуліна намагалася вплинути на нього любовним зіллям. Коли витівка не вдалася, зілля було застосоване ще раз. Тільки тепер уже інше, невідоме йому досі — таке, що відключає волю. Напевно, серед північних магічних напоїв є й такий.

Крайдан був упевнений, що саме так і було спровоковано те, що сталося вчора в покоях Сніжани. Він давно безнадійно підкорений цією дівчиною. Давно несамовито бажає її. Але в нього завжди вистачало мужності та волі стримувати свої пориви. А вчора ніби всі межі та перепони були стерті. Він себе не впізнавав. Як міг повестися так необдумано? Як міг так ризикувати репутацією Сніжани?

Це було підлаштовано спеціально. Ким? Жуліною? Вона лише пішак у чиїйсь грі. За її спиною стоїть ляльковод, який використовує жінок для своїх брудних ігор. Жуліна могла б назвати ім'я, але її вже вивели з гри. Вчора Крайдан намагався з нею поговорити, але вона не в собі. Видно, її обпоїли зіллям забуття. Тепер та ж доля чекає на Альміру.

Поки Крайдан був непритомний, ляльководу можна було не боятися, що Магістр вирушить до дружини вимагати правди. Але як тільки Крайдан прийшов до тями, ляльковод уже не міг не діяти. Чи не для того Крайдана і обпоїли зіллям, що придушує волю, щоб спровокувати гучний брудний скандал і вивести з гри? Але план не спрацював. Скандалу не сталося, і Крайдан уже скаче в гірську обитель до дружини. А це означало, що ляльковод зараз також на шляху до неї. Спробує випередити.

Випередити Крайдана? Це не вийде ні в кого. Він був вправним вершником. Він знав, як за допомогою магії зробити скакуна невтомним. Крайдан був упевнений, що першим прибуде до обителі. У планах було влаштувати там засідку. Зачаїтися і чекати на прибуття ляльковода.

Однак, поміркувавши трохи, Крайдан зрозумів, що це не найкраще рішення. У ляльковода можуть бути спільники. І, скоріше за все, поїздку до обителі він доручив комусь із них. А сам лишився у палаці. Крайдан витратить цілий день на дорогу в один бік, ще до півдоби на очікування в засідці і ще один день, щоб повернутися назад. За цей час ляльковод може розпочати новий раунд брудної гри. Проти кого тепер? Навряд чи його кінцева мета — сам Крайдан. Тоді хто? Сніжана? Для чого вона йому? Чи може мова про змову проти короля? У жодному разі ризикувати не можна. Потрібно якнайшвидше повернутися до палацу. А значить, перехопити посильного, який поспішає закрити Альмірі рота, треба на півдорозі.

У Крайдана виник новий план — влаштувати засідку не в самій гірській обителі, а в таверні «Соколине гніздо», розташованій на в'їзді в гірську долину. Посланець ляльковода обов'язково з'явиться там. Його скакун, на відміну від скакуна Крайдана, не витримає багатогодинного галопу. Потрібно буде десь взяти свіжого коня. І тамтешні стайні — найкраще місце для цього, бо таверна «Соколине гніздо» — це останній острівець життя на дорозі в гірську обитель.

Крайдан дістався туди до середини дня. Щедро заплатив господареві, щоб розв'язати йому язик. Той розповів про всіх останніх відвідувачів, і Крайдан переконався, що ніхто не міг бути посланцем ляльковода. Принаймні свіжого коня ніхто не шукав. Отже, він ще в дорозі.

Крайдан винайняв номер, з вікна якого добре проглядалася під'їзна дорога. І зайняв спостережну позицію. Він був упевнений, що зможе впізнати людину, яка його цікавить, ще на під'їзді до таверни. Можливо, це буде та «дама», яка в костюмі покоївки приходила провідати їх із Жуліною, коли вони мали б вдаватися до любовних втіх. Пізніше Крайдан здогадався, що це могла бути не жінка, а чоловік. Аж надто вона була висока і плечиста для дамочки. Пишна перука та кілька шарів гриму приховали справжнє обличчя. Та й напівтемрява не дала як слід роздивитися риси. Але Крайдан і не робив ставку на те, що впізнаватиме потрібну йому людину за зовнішністю. Його видасть поведінка.

Чекати довелося близько години, коли на горизонті з’явився вершник, що скакав галопом. Шосте чуття підказало — це він.

Сніжана повернулася до Тельмара та розповіла все як є. По-перше, про те, що у принца знову жар. А по-друге, про те, що його обстежити не вдалося.

— На жаль, Його Високість не сприймає мене як цілителя. Думаю, огляд можливий лише у вашій присутності.

Тельмар стурбовано похитав головою і почав збиратися до свого пацієнта.

— Огляд поки що доведеться відкласти. Мене дуже турбує, що принца знову лихоманить. Вночі мені ледь вдалося зняти жар. Я вливав білу еолу. Але вона майже не діє, поки в тілі циркулює чорна.

А чорна розсіяна по всьому організму і її неможливо вивести назовні. Сніжана пам'ятала, що методи ментального цілительства практично не діють у випадку принца.

— Сьогодні я спробую новий прийом, — Тельмар вказав очима на Краплю Захра, яку і досі тримав у стиснутій долоні. Його обличчя засяяло внутрішнім світлом, ніби цілителя зігріла якась тепла думка. — Я майже нічого не пам'ятаю про властивості нашого родового артефакту. Проте впевнений, що серед них є цілющі. Крапля має посилювати ментальну цілющу магію.

Сніжана теж засяяла. У голові навіть встигла проскочити думка: а раптом цілющі властивості артефакту виявляться настільки сильними, що допоможуть вилікувати Твінсена? Але в ній відразу заговорив реаліст, який стримав запал — ментальні прийоми цілительства на принці не працюють.

Як незабаром з'ясувалося, реаліст у Сніжані мав рацію. Вилікувати принца ось так — на раз два, просто використавши Краплю Захра, на жаль, не вдалося. Тельмар повернувся вичавлений як цитрина. Розповів, що Крапля допомогла досить швидко зняти жар, але це тимчасове покращення. Чорна еола продовжує циркулювати в організмі Твінсена.

Сніжана гірко посміхнулася. Поки що все лікування дає приблизно такий самий ефект, як аспірин при пневмонії. Може на якийсь час збити температуру, але не вбити стрептококи.