read-books.club » Фентезі » Королівство шахраїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство шахраїв"

136
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Королівство шахраїв" автора Лі Бардуго. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 118 119 120 ... 149
Перейти на сторінку:
від чого слід тікати. Байдуже, що він накоїв і що пішло не так. Думаю, це значніше за всі значні помилки.

— Тепер розумієш? Саме тому ти йому подобаєшся. Знаю-знаю, це не моя справа, і я гадки не маю, чи він — гарний вибір для тебе. Напевно, від нього буде самий лише головний біль. Але, гадаю, ти — гарний вибір для нього.

Віланове обличчя запалало. Він знав, як сильно Кольм любить Джаспера, бачив це в кожному його жесті. І те, що він вважав Вілана гідним свого сина, дорого вартувало.

Від дверей, до яких доставляли товари, долинув якийсь звук, і вони обидва замовкли.

Вілан підвівся, серце гупало.

— Пам’ятайте, — прошепотів він Кольмові, — потрібно залишатися в укритті.

Він пройшов повз печі до затильного боку пекарні. Тут сильніше пахло хлібом, темрява була щільнішою, але в кімнаті було порожньо. Хибна тривога.

— Це не...

Двері для доставки розчахнулися. Якісь руки схопили Вілана ззаду. Його потягнули за волосся назад, а рот змусили розтулитися, запхавши туди якусь ганчірку. На голову хлопчикові натягнули мішок.

— Привіт, маленький крамаре, — сказав низький голос, якого він не впізнав. — Готовий возз’єднатися з таточком?

Йому заломили руки і витягли з пекарні крізь двері для доставки. Вілан затинався, ледве спроможний утриматися на ногах і не маючи жодної можливості щось побачити чи зрозуміти, у якому напрямку його ведуть.

Хлопчик упав, боляче вдарившись колінами об бруківку, і його знову смикнули вгору.

— Не змушуй мене нести тебе, маленький крамаре. Мені за це не заплатили.

— Сюди, — підказав ще хтось, голос був жіночим. — Пекка чекає на південному боці собору.

— Стривайте, — гукнув новий голос. — Хто це там у вас?

Його тон був офіційний. «Міська варта», — подумав Вілан.

— Дехто, з ким Радник Ван Ек радо зустрінеться.

— Він із команди Каза Бреккера?

— Просто біжи, як добрий піхотинець, і повідом Радникові, що Десятицентові Леви мають подарунок, який чекає на нього в збройній капличці.

Вілан чув, як віддалік галасує натовп. Може, вони були неподалік від церкви? За мить його різко потягли вперед, і звуки змінилися. Вони опинилися всередині. Повітря тут було прохолоднішим, а світло тьмянішим. Його протягли черговими сходами, — гомілки боляче билися об їхні краї, — а потім штовхнули на стілець, зав’язавши руки за спиною.

Хлопчик почув, як сходами наближаються кроки, потім відчинилися двері.

— Ми схопили його, — повідомив той самий низький голос.

— Де? — Віланове серце неритмічно застрибало. «Скажи це вголос, Вілане. Удвічі молодша за тебе дитина може прочитати це без жодних зусиль». Він гадав, що готовий до цього.

— Бреккер заховав його в пекарні за кілька кварталів звідси.

— Як ви його знайшли?

— Пекка наказав нам обшукати територію. Дізнався, що Бреккер може спробувати утнути якийсь трюк на аукціоні.

— Безперечно, він збирався принизити мене, — запевнив Ян Ван Ек.

Із Віланової голови стягнули мішок, і він подивився батькові в обличчя.

Ван Ек похитав головою.

— Щоразу, коли я думаю, що ти не можеш іще більше розчарувати мене, ти доводиш, що я помилявся.

Вони були в невеличкій капличці, увінчаній куполом. На стінах — картини олійними фарбами, що зображували батальні сцени, і стоси озброєння. Мабуть, гроші на каплицю пожертвувала родина зброяра.

За кілька останніх днів Вілан вивчив схему Церкви Бартеру, креслячи разом з Інеж мапи ніш на даху та альковів і малюючи ескізи нефів у довгих пальцях Ґхезенової руки. Він точно знав, де був, — в одній із каплиць на кінчику Ґхезенового мізинця. Підлога була вкрита килимом, єдині двері вели на сходи, а самотнє вікно відчинялося на дах. Навіть якби йому не заткали рот, хлопчик сумнівався, що його крики та прохання про допомогу почує хтось, окрім картин.

Позаду Ван Ека стояло двійко людей: дівчина в смугастих штанах із наполовину поголеною й наполовину вкритою світлим волоссям головою і гладкий хлопець у картатому вбранні та підтяжках. Обоє мали на руках багряні пов’язки, які повідомляли, що їх уповноважила міська варта. В обох були однакові татуювання Десятицентових Левів.

Хлопець вишкірився.

— Ви хочете, щоб я пішов за Пеккою Роллінзом? — поцікавився він у Ван Ека.

— Не треба. Я хочу, щоб він не зводив очей із приготувань до аукціону. А з цим я радо впораюся сам. — Ван Ек нахилився нижче. — Послухай, хлопче. Мару помітили з членами Тріумвірату Гриші. Я знаю, що Бреккер працює з равканцями. Попри всі твої вади, у твоїх жилах досі тече моя кров. Розкажи мені, що він запланував, і я попіклуюся про тебе. Ти отримаєш гроші на своє утримання. Зможеш зажити десь із комфортом. Я збираюся витягти твій кляп. Якщо ти закричиш, я дозволю Печчиним друзям утнути з тобою все, що їм заманеться, зрозумів?

Вілан кивнув. Батько витяг із його рота ганчірку.

Хлопчик провів язиком по губах і плюнув батькові в обличчя.

Ван Ек витяг із кишені білосніжний носовичок із монограмою. Він був вишитий червоним лавровим листям.

— Доречна відповідь від хлопця, який ледве може зв’язати два слова. — Чоловік витер з обличчя слину. — Спробуємо ще раз. Скажи мені, що запланували Бреккер із равканцями, і, можливо, я подарую тобі життя.

— Таке, яке подарував моїй матері?

Його батько майже непомітно відсахнувся, наче маріонетка, яку смикнули за нитку, а потім дозволили знову нерухомо заклякнути.

Ван Ек склав удвоє брудний носовичок і запхав його на місце. Він кивнув дівчині і хлопцю.

— Робіть усе, що маєте. Аукціон розпочнеться менше ніж за годину, і я хочу дістати відповіді до його початку.

— Потримай його, — наказав дівчині гладкий хлопець. Вона звела Вілана на ноги, а хлопець витяг із кишені два латунних кастети. — Після цього він уже не буде таким гарненьким.

— Кого це турбує? — заспокоїв його Ван Ек, знизавши плечима. — Лише переконайтеся, що він не знепритомніє. Мені потрібна інформація.

Хлопець скептично зміряв Вілана поглядом.

— Ти впевнений, що хочеш зробити це таким чином, маленький крамаре?

Вілан зібрав усі крихти показної хоробрості, якої навчився від Ніни, усю волю, якої навчився від Матаяса, зосередженість, якої навчився від Каза, сміливість, якої навчився від Інеж, і дику шалену надію, якої навчився від Джаспера, віру в те, що, хай би якими були шанси, йому якось удасться перемогти.

— Я нічого не скажу, — попередив він.

Перший удар зламав

1 ... 118 119 120 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство шахраїв"