Читати книгу - "Хатина дядька Тома"

— Шляк би трафив цього Сембо! Знайшов час, коли скаржитися мені на нових невільників… Саме сезон! Тепер Том добрий тиждень лежнем лежатиме… — картав себе Легрі.

— Сам винен! — почув він голос Кассі позаду себе.

— Що, повернулася, відьмо?

— Так, — байдуже відповіла вона. — Але я не змінилася.

— Буде так, як я сказав! Отямся. А не візьмешся за розум — марш жити в селище! Працюй з усіма неграми і їж кукурудзяні коржі.

— Та мені у сто разів краще жити там, у брудній хижі, ніж під твоєю владою! — вигукнула Кассі.

— Знаєш, від моєї влади ні тут, ні там тобі не сховатися. Це єдина моя радість, — нагадав Легрі, схопивши жінку за руку. — Будь розумницею, сідай мені на коліна.

— Обережніше, Саймоне Легрі! — крикнула Кассі, вириваючи свою руку і гнівно зблиснувши очима. — А ти таки боїшся мене, — насмішкувато додала вона. — І правильно: у мене вселився диявол. Тож не гнівай мене!

Ці слова Кассі прошипіла зі свистом просто у вухо Легрі. То й злякався. Щоправда, цей деспот завжди побоювався цієї рабині, відчуваючи її владу над собою. Вона скорила його нестримністю почуттів, перед якими завжди пасували грубі натури. А останнім часом Кассі стала вкрай непередбачуваною. Вона спалахувала через дрібниці, зчиняла галас на рівному місці й геть вийшла з-під його контролю. Коли ж він привіз собі для втіх Емілі, Кассі як з ланцюга зірвалася. Це не були жіночі ревнощі, ні — вона-бо ненавиділа Легрі, а не кохала. Просто вона вирішила захистити невинну, чисту дівчинку. Їй стало невимовно шкода Емілі. Вона з кулаками накинулася на Легрі, коли він довів молоденьку невільницю до сліз своїм грубим ставленням. Він страшенно розлютився і, бажаючи настрахати, обіцяв відправити її на роботу в поле, якщо вона не згадає, хто така і як мусить поводитися. Того дня Кассі добровільно вийшла в поле, виказавши тим самим зневагу до Легрі з його погрозами.

Легрі увесь день думав про Кассі, не знаходячи собі місця. Коли вона поставила свій кошик із бавовною на ваги, він спробував помиритися із нею, та це йому не вдалося. А коли Легрі наказав так жорстоко покарати Тома, вона просто спалахнула від бажання його розчавити, стерти з лиця землі. Тепер вона прийшла із селища лише для того, щоб заступитися за Тома, який одразу їй дуже сподобався своєю людяністю і винятковою порядністю.

— Припини погрожувати! Ти направду з чортами дружбу завела! — крикнув Легрі і відштовхнув її від себе, злякано бігаючи очицями. — Послухай Кассі, мир! Давай дружити, як колись!

— Дружити, кажеш? — крикнула вона, навіть не намагаючись приглушити гнів, який вирував у її душі, вже вириваючись на волю.

— Чого це ти лютуєш? — здивувався Легрі. — Заспокойся, Кассі.

— Як я можу заспокоїтися, коли ти таке виробляєш? Це часом не ти скалічив найкращого працівника усієї плантації, та ще й в самий сезон?! Ось, маєш результат!

— Тут я із тобою згоден. Не варто було робити це тепер. Але якщо раб відмовляється коритися, його треба одразу ж ставити на місце, інакше — викинуті на вітер гроші.

— Тома тобі поставити на місце не вдасться, згадаєш моє слово.

— Мені — й не вдасться?! — ревонув Легрі, аж зіскочивши зі стільця. — Це ти згадаєш моє слово: не народився ще раб, який здатен мені протистояти! Я на ньому живого місця не залишу, а свого доб’юся!

Цієї миті на порозі вітальні з’явився Сембо. Він підійшов до Легрі і, кланяючись, вручив йому якийсь згорток.

— Що тут? — поцікавився Легрі.

— Томів оберіг, господарю.

— Що це за чортівня — оберіг?

— Це така річ, яку негри замовляють у чаклунок. Вона біль притлумлює. Хто має оберіг, батога не боїться. А Том носив його на шиї, на чорній шворці.

Як і всі жорстокі невігласи, Легрі був страшенно забобонний. Він обережно взяв паперовий згорток із рук Сембо і повільно його розгорнув. Те, що із нього випало, нажахало Легрі, хоча там були звичайнісінький срібний долар та довге золотисте пасмо Євиного волосся, яке, мов живе, обвилося навколо пальця Легрі.

— Прокляття! — крикнув він, жбурнувши локон у камін і в нападі гніву тупаючи ногами. — Де ти це узяв? Спалити його, спалити негайно!

Сембо і Кассі не зрозуміли, чому оберіг негра справив таке дивне враження на господаря. А він тим часом продовжував біснуватися.

— Ніколи більше не принось мені ніякої чортівні! — Легрі замахнувся кулаком на Сембо, а потім схопив срібний долар — Томів подарунок від Джорджа Шелбі — і викинув його через відчинене вікно.

Сембо був щасливий, що цього разу на нього лише накричали, і швидко щез за дверима. Коли наглядач вийшов, Легрі стало ніяково від того, що він не зумів контролювати себе. Він сів у крісло і мовчки почав сьорбати пунш. А Кассі, помітивши, що Легрі задумався, непомітно вислизнула з кімнати і пішла провідати Тома. Про ці відвідини ми вже розповідали вам, любі читачі.

Гадаємо, вам цікаво дізнатися, що ж так злякало і розлютило Легрі. Чому звичайне світле пасмо змусило тремтіти людину, яка здавалася байдужою до всього на світі? Щоб з’ясувати це, необхідно розповісти про минуле цього рабовласника.

У таких деспотів, як Легрі, теж було дитинство, юність, батьки. Вони теж мають свої переживання, якими не бажають ні з ким ділитися. Народився Легрі в родині Саймонів, типовій для свого часу в тому розумінні, що його батько був тираном-безбожником, а мати — благою християнкою. Мати охрестила свого обожнюваного сина. Вона ніжила його і випещувала, читала йому молитви на ніч. Ця добра блондинка терпляче і з великою материнською любов’ю ростила своє єдине дитя, виховувала його хорошою людиною, водила до церкви. Але Легрі був її важким хрестом. Річ у тім, що він був у всьому схожий на свого батька, жорстокого самодура. Син успадкував його деспотичний характер, тож, пропустивши крізь вуха вмовляння матері, Легрі покинув батьківський дім дуже рано — не для навчання, а для піратства.

Відтоді він тільки одного разу відвідав рідний дім. Мати зустріла його ніжно й ласкаво, її серце змучилося від тягаря нерозтраченої любові й турботи. Ця жінка страшенно скучила за сином, і коли він приїхав, зробила все можливе, щоб умовити його відмовитися від гріховного життя і врятувати свою душу. Їй вдалося на певний час затримати сина вдома. Легрі старався жити нормальним життям, але це йому швидко набридло і він узявся за старе. Все почалося із пиятики. Материнське серце обливалося кров’ю, коли вона