Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

- Друзям Джеймса завжди раді в цьому будинку! - проголосив містер Брістоул, впускаючи хлопців. - Дуже приємно познайомитись, Френсісе. Проходьте до будинку. І все ж, я думаю, вам потрібно зайнятися чимось серйознішим, ніж ця ваша акупунктура…

Стівен ніяково замовк, помітивши прямий погляд Френка.

- Хоча що я можу про це знати. Гаразд, хлопці, вечеря ще не мала охолонути, я буду у вітальні.

Джеймс неохоче побрів за їжею, розуміючи, що якщо він зараз не поїсть, то потім буде гірше. Ще одна непритомність, та ще й на очах у Ароша, йому зовсім не потрібна.

- Ти голодний? Їсти будеш?

- Дуже смішно, Брістоуле, - Френсіс притулився до одвірка. Він слухав, що робить Стівен, Джеймс одразу зрозумів це.

- Як хочеш.

Копирсаючи виделкою свою вечерю, хлопець роздратовано думав про те, що якби на місці Френка був Пітер, йому було б набагато веселіше проводити вечір, не думаючи про те що скоро його життю настане кінець. Але з Френком було безпечніше. Для нього і для Стівена, якщо Джеймс раптом вирішить стати хімерою десь між вечерею та миттям посуду.

- Тебе сьогодні не впізнати. Мовчиш із самого Юджина.

- Дякую, що підвіз.

- Ти у порядку, Брістоуле?

- В повному.

Френк видав іронічну тираду.

- Ой, подумаєш, знепритомнів. Ой, очі почорніли, - сказав він. - Я це все вже бачив, можеш не соромитися.

- Тобі сказали, що я можу стати… - Джеймс ніяк не міг підібрати слово.

- Стати містером Хайдом, а доктор Джекіл вирушить у відставку? Сказали. Не драматизуй. Ти себе у дзеркалі бачив? Здоровий хлопець, а трясешся як дівчисько.

Джеймс завмер. Різкий голос співрозмовника допоміг йому опанувати себе. Френсіс здавався йому спокійним, але зібраним, готовим до всього. Чи він вважає, що небезпеки не існує?

- І тебе не лякає, що я можу прямо тут обернутися невідомо ким, і повбивати всіх, кого зможу?

- Не особливо, - з викликом і усмішкою заявив Френсіс, але Джеймсу чомусь полегшало.

- Чому?

- По-перше, я точно встигну вирубити тебе до того, як ти зможеш будь-кому нашкодити; по-друге, ніхто напевно не знає, що ти прямо в першу ж секунду захочеш вбивати  на всі боки. Це тупість, якби так було, то хімер убивали не просто в зародку, а навіть раніше. Хімери не змогли б створювати сім'ї, передавати свої гени у спадок, якби вони бажали лише смерті всьому що рухається навколо.

Арош звучав переконливо.

- Тож припини тремтіти, Брістоуле.

Джеймсом знову опанувало непереборне бажання врізати Френсісу, але він стримався. Ця злість допомогла йому не думати про хімер. Арош помітив цю зміну.

- Молодцем, Брістоуле. Ця тема закрита.

- І що тепер?

- Тепер дорослі йдуть робити обхід, а ти йдеш спати. Запитання?

Джеймс похитав головою і підвівся з стільця. Френка вже не було у полі зору. Джеймс вимив посуд і розбудивши батька, що заснув перед екраном, подався до себе.

- Чудовий вийшов понеділок, - повідомив він темряві і заплющив очі, навіть не спробувавши зробити вправу на розслаблення.

~~~

Наближаючийся рокіт розірвав ранкову тишу і він розплющив очі, з запізненням зрозумівши, що це просто якась автівка проїхала повз будинку. І все знову затихло. Але Джеймс відразу зрозумів, що він був не один у кімнаті. Його рука інстинктивно потяглася за рапірою, перш ніж він згадав, що може накласти паралізуюче закляття.

- Я тобі не загрожую, - промовила Елінор, повільно піднявши руки у захисному жесті.

- Це ти, - Джеймс кліпнув кілька разів, остаточно прокидаючись. - Тебе не було кілька днів.

Його голос спросоння пролунав хрипко. Дівчина зробила крок назад, але все-таки з усмішкою відмітила.

- Не скажу, щоби ти якось виключно весело проводив цей час.

Джеймс погодився.

- Це анітрохи не було схоже на атракціони.

Елінор відвернулась до вікна, даючи можливість одягтися. Джеймс сів у ліжку і потягнувся з одягом. За мить він був в порядку, радіючи що залишив футболку та джинси поруч з ліжком.

- Сьогодні ти мій наглядач?

- Я гадала, ти не будеш проти моєї компанії.

- Ні, не буду. Але тільки за умови що ти не поводитимешся як наглядач.

Дівчина обернулась до нього, кивнула і спитала.

- Підкинути тебе до школи?

- Тож ви остаточно вирішили не повертатися до класу? - Джеймс відповів питанням на запитання, почавши збирати свій рюкзак.

- Немає такої потреби.

Джеймсові не було чого заперечити.

- Так, вам там нема чого втрачати. Адже ви все це вже проходили.

- Я чекатиму в машині, - повідомила Елінор і зникла. Джеймс зітхнув і повернувся до зборів. У цього ранку були хороші шанси стати просто чудовим, але все пішло навперейми. Щоразу, коли він хотів поговорити з дівчиною, він ніс якусь нісенітницю. Цьому треба покласти край, рішуче міркував він.