Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Містер Хейз намацав пульс хлопця, що стрімко білів, і заглянув тому в обличчя.

- Твої очі, вони почорніли, цілком.

Джеймс стиснув зуби і спробував відігнати слабкість. Перед очима знову затанцювали нулики. Він хотів сказати, що зараз все пройде, але лише глибше провалився у чорноту.

~~~

- Я думаю, ні, я впевнений, що це прояв його хімерності. Я нічого подібного у житті не бачив.

Мартін Лютом стояв над юнаком, що приходив до тями. Він бачив, як світліли білки його очей, поки зовсім не побіліли. І Хейз це бачив.

Він точно не немертвий, Мартін перевіряв, а значить, його висновки, як і висновки Вільяма, абсолютно вірні.

- Краще б ти був немертвим, - прошепотів Лютом майже беззвучно, але Хейз почув і кивнув.

- Про що ви говорили, Вільяме? Коли йому стало зле?

- Ми закінчили заняття і я розповідав Джеймсу про те, що поки не можу перевірити, чи він справді є хімерою. Він запитав, чи вважаю я, що він може бути небезпечним і я не встиг відповісти, як він побілів і впав. Це все, Мартіне.

Лютом шумно видихнув. Цього було мало, але все ж таки у нього було одне припущення. Він перевірив пульс Джеймса.

- Це тільки теорія, звичайно, - зауважив Хейз, - але я думаю, коли йому страшно, коли він хвилюється, його емоції буквально виходять з-під контролю і тому очі темніють. Не певен чи це та сама Темрява що живе у створіннях сутінку, але цілком може статися, що це один із проявів його сутності.

Лютом підняв очі до стелі і безсило похитав головою.

- Ми майже нічого не знаємо про хімер і можемо лише гадати.

Маг і горгулья озирнулися, наче боялися виявити, що за ними стежать.

- Ти не знайшов нічого нового? В архівах Ради зовсім пусто? Навіть із допуском від Голови?

Мартін похитав головою.

- Вони просто вдали, що дали мені допуски. Я отримав кілька папірців з датами, які мені нічим не допомогли, і на цьому все. І ні слова про хімер чи про родину хлопця.

- Що за папірці?

- Надішлю тобі, подивишся, може знайдеш що-небудь.

Хейз кивнув головою.

- Ти шукав ще десь?

Лютом уважно глянув на Хейза. Той і бровою не звів. 

- Я не думаю, що варто запитувати у Ради про те, про що, судячи з усього, ніхто не повинен знати, Вільяме. Потрібно діяти обережніше. Нам не потрібні зайві питання? Не потрібні.

- Про що ти?

- Я хочу знову розпитати Колтона, ніби ненароком. Не думаю, що він доповідатиме Голові.

- Звідки така впевненість? Ти вже намагався діяти через нього і нічого не вийшло.

- Тоді я був з Олексієм. Гадаю, це могло стримати друїда від відвертості. До того ж, він не розповів Картеру про запит, що я подавав раніше. Про Книгу Сущого. Так, допомогти з пошуками Колтон не зміг, але Голова нічого про цей пошук не дізнався. Є шанс, що ми домовимося. Якщо хімер справді вбивали раніше, я не хочу, щоб наш єдиний шанс дізнатися всю правду передчасно вирушив на той світ.

Лютом осікся, помітивши, що Джеймс розплющив очі, намагаючись зорієнтуватися. Він схилився над хлопцем і підбадьорливо стис його передпліччя.

- Все гаразд, Джеймсе. Ти в порядку.

- Що трапилося? - пробурмотів юнак, замружившись на кілька секунд. - Де це ми?

- У моїй лабораторії, - відповів містер Хейз. - Ти все ще у Філоматі. Ти вирішив прилягти відпочти на десь півтори години, - посміхнувся він і Джеймс сів на лабораторному столі. Його трохи нудило. Він осушив склянку з водою, яку йому подали і з полегшенням видихнув.

- Отже, все гаразд?

Лютом не зміг усміхнутися у відповідь. Він улаштувався на високому стільці навпроти Джеймса. Ідеальний костюм Мартіна, ретельно укладене волосся, пряма постава і серйозний спокійний погляд - тієї миті все це не допомагало горгулу здаватися абсолютно невимушеним, і він відчував це.

- Геть кепсько. Ми, як і Френсіс раніше, щойно бачили, як твої очі змінюють колір, чорніють. Я не знаю жодної причини для цього, тільки якщо ти не один із Темряви. Але ти не немертвий, ти жива людина.

Мартін забарився лише на мить, перш ніж продовжити.

- Твої напади частішають і, безумовно, ведуть до чогось. Але ти цілком здоровий. Залишається лише одне пояснення: твої чорні очі натякають на проблеми з твоєю сутністю, що рветься назовні.

Джеймс завмер, боячись поворухнутися.

- Що ж мені робити?

- Гарне питання, Джеймсе. Я теж дуже хотів би знати, - Лютом зустрівся поглядом з Хейзом і знову глянув у широко розплющені очі Джеймса.

~~~

Джеймс опинився вдома лише пізно ввечері. Він сухо подякував Френкові за те, що той забезпечив йому алібі: Стівену піднесли історію, в якій Джеймс провів пів дня на тренуванні, і Френк охоче підтвердив цю версію.