Читати книгу - "Знайдені, Євгеній Шульженко"

Друзі бігли не довго, та побачивши вихід, прискорились так, як це можливо. Іван вискочив з тунелю та одразу впав у воду. Руслан вискочив другим та кинувся до хлопця, допомогти піднятись. Іван суворо глянув на гостя та різко прибрав руку, він був не готовий дивитись в очі після такого вчинку.

Ліза та Софія вилізли останніми та чкурнули до хлопців. Оглянувши все навколо, не зустрівши вовків чи інших хижаків, діти пішли вперед. Хвилин за десять, Софія вказала на місце, де друзі розійшлись. Нажаль чи на радість, Мілани не було. Не було слідів боротьби. Не було крові.

Ліс наче заснув, втомившись після сильної зливи. Звірі та птахи ховались, вичікуючи або продовження дощу, або просто вирішили, що на сьогодні досі справ. Навіть вітер пішов на відпочинок. Навколо тиша, лише тихий шум ріки, в якій стояли друзі, розглядаючи все навколо.

- Заблукали? – спитав Костя, що несподівано вийшов на берег ріки, недалеко від того місця, де були втікачі, - Я можу показати дорогу, - він підняв руку в сторону табору та засміявся.