Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— І ти точно не ревнуватимеш? — знову питаю Рому, бігаючи по квартирі в одних червоних стрінгах. Я одночасно намагаюся розчесати скуйовджене волосся, попрасувати картату сорочку і при цьому підтримати розмову з коханим.
— Ані крапельки, — сміється Рома.
— Ну чому? Раптом я хочу, щоб ти трохи понервував? Переді мною танцюватиме красивий м'язистий напівголий чоловік, а ти навіть зобразити ревнощі не в змозі. Куди це годиться?
— Добре. Асю, я шалено ревную тебе до невідомого мужика, — з пафосом заявляє Рома. — Сидітиму на парубоцькому вечорі та думатиму про тебе і про жадібного стриптизера. Так краще?
— Та ну тебе! — надуваю губи і кидаю в нього гребінець. Він з легкістю його ловить і знову сміється.
— А якщо серйозно — бажаю вам із Ксюхою та Катею чудового вечора. Відривайтесь і зі стриптизером, і з музикантами, тільки не переборщите з алкоголем — завтра наречений та наречена повинні якось доповзти до РАЦСу.
— Ми постараємось, — одягаю сорочку та джинси, кілька разів проводжу тушшю по віям і бігу до Роми. — А ти сумуватимеш за мною?
— Так, — він обіймає мене і пристрасно цілує. Забирається руками під одяг, малює пальцями химерні візерунки на спині, пестить губи. По тілу вмить розливається медово-терпке бажання, але я знаходжу в собі сили усунутись.
— Ромо, я й так спізнюся, не спокушай мене.
— Можливо, ти хочеш трохи затриматися? — з натяком питає він.
— Ні, на мене чекає гарячий стриптизер, він вгамує мою пристрасть, — хихикаю, цілую Рому в шию і біжу в коридор. — Ти ж не знаєш, о котрій годині закінчиться парубоцький вечір?
— Не раніше півночі точно.
— Окей. Я теж не знаю. Але в гуртожитку сьогодні чергує тітка Ліда, тож не хвилюйся — на вулиці ночувати не буду.
Рома щасливо посміхається, дістає щось із полиці і простягає мені. Ключі від квартири.
— Позавчора зробив другий комплект, але ніяк не міг знайти слушний момент, — схвильовано пояснює він. — Переїжджай до мене завтра.
— Ти серйозно? — я заворожено дивлюся на два звичайні ключі. А потім верещу, кидаюся Ромі на шию, обвиваю ногами його стегна і цілую в щоку та підборіддя. Шепчу на вухо: — Я подумаю над твоєю пропозицією.
Забираю тепер уже свої ключі, ще раз міцно цілую розгубленого Рому, підморгую йому — і тікаю на Ксюхін дівич-вечір.
***
— І як ви погуляли?
Голова шумить, але хоча б не болить – уже плюс. У роті сухо, яскраве світло сліпить очі. Рома сидить поруч і пропонує мені на вибір склянку води з ібупромом або чашку гарячої кави. Вдячно посміхаюся і тягнуся за улюбленим напоєм.
— Я чудово почуваюсь, — іронізую, сідаю зручніше на ліжку і починаю розповідати про вчорашнє божевілля: — Все було чудово: спочатку ми з Катею повели Ксюху в паб, прикинулися, ніби там ми й збираємось відзначати дівич-вечір. Вона здивувалася, засмутилась, але відчайдушно вдавала, що все нормально. За півгодини до закладу під'їхав наш орендований автобус. Ти б бачив обличчя Ксю: у неї очі стали по п'ять копійок, вона ніяк не могла повірити, що ми з Катею збрехали. Ще б пак, я завжди топлю за правду-матку, але заради сюрпризу можна було трохи збрехати.
Кладу голову на плече Роми і продовжую говорити:
— В автобусі на нас чекали місцеві музиканти, які погодилися виконати улюблені пісні Ксю, і бармен, який спритно змішує коктейлі. Ми добре випили, потім почали підспівувати музикантові. Напої ставали міцнішими, і в зазначений час автобус загальмував у центрі та підібрав стриптизера. Ми вирішили потролити Ксю — адже вона обожнює американські сіткоми, тому чоловік за традицією був одягнений у поліцейську форму. Ксюха спочатку подумала, що нас вирішили оштрафувати за шум у недозволеному місці, але потім гримнула музика з "Супер Майка", і стриптизер почав роздягатися. Коли до Ксю дійшло, що насправді відбувається, вона реготала до сліз. А стриптизер класно танцював, і тіло в нього гарне. З твоїм, звісно, не зрівняється.
— Ну, дякую за комплімент.
— Будь ласка. Ну ти не бійся, він труси не знімав, — Рома кусає моє плече і починає лоскотати живіт. Я прибираю чашку, сміюся, звиваюсь, але вислизнути не виходить. — Ну пожалій, — махаю руками, і Рома припиняє тортури.
— Тобто дівич-вечір вдався?
— О так. І з випивкою ми не переборщили. Я почуваюся добре. А ви як відсвяткували парубоцький вечір?
— Без стриптизерок та бармен-шоу. Покурили кальян у закладі, потім поїхали до Дані, грали в приставку, спілкувалися, дивились якусь нісенітницю на ютубі. Прості мужицькі забави.
— Які ми маємо різні уявлення про останній день перед укладенням шлюбу.
— До речі, про це: нам скоро їхати в РАЦС, — Рома стискає мої груди через тканину домашньої футболки, покриває поцілунками шию. — Але ми встигнемо зайнятися чимось цікавим. Що скажеш?
Замість відповіді стягую з нього одяг і проводжу язиком по ключиці. Як же я скучила!
У РАЦСі одразу бачу схвильовану Ксюху. Вона одягнена в симпатичну сіру сукню, руде волосся накручене, в очах — радість із домішкою страху. Данило теж при параді: на ньому сувора чорна сорочка, штани та піджак.
— Ну, як ви, готові? — питаю швидше Ксю, бо Данило зовсім не виглядає схвильованим. Він упевнений у собі, радісно усміхається і чекає на реєстрацію шлюбу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твій на місяць, Анастасія Соловйова», після закриття браузера.