Читати книгу - "Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора, Ольга Обська"

Голова йшла обертом. У Тереси вже стало традицією чіплятися за його міцні плечі. Чим глибше ставав поцілунок, тим більше вона їх стискала. Його натиск спонукав і її ставати сміливішою. Вона залишила плечі — ковзала долонями по його шиї та потилиці. Пропускала між пальцями його жорстке непокірне волосся, стискала його.

Він відірвався від її губ і зайнявся шиєю. А шкіра там чутлива до неможливості. Він знову був ніжний, лоскотав гарячим диханням. Дістався вуха і прошепотів:

— Знала б ти, як змучила, являючись у видіннях…

Тереса ж не винна в цьому. Але йому було байдуже — він вирішив мучити її на знак помсти. Його тортури були витончені — він цілував найніжніші місця на шиї — так болісно солодко, що в очах темніло. Джозеф дійшов до місця, де починалася тканина кардигану. Вона заважала продовжити тортури — і він почав розстібати ґудзики. Стягнув кардиган з одного плеча — і з захопленням вкрив поцілунками ямочку біля ключиці. У Тереси подих перехопило. А він уже стягував кардиган і з другого плеча.

Той упав на підлогу з якимось підозрілим не властивим м'якій тканині шерехом. І Тереса зрозуміла, що кардиган тут ні до чого — звук йде від вікна і, можливо, вже давно. Тереса з Джозефом просто захопились і не помічали цього. Дьєр Бартоломео прийшов випрошувати сніданок? Вони синхронно повернули голови до вікна. Ні, там був не кіт. Дехто інший, кого Тереса точно не чекала побачити. А вона що тут робить???