Читати книгу - "Безсоння"

Клото: (— Задовольняйся тим, що крім рівня шот-таймерів і рівня лонґ-таймерів, на якому існуємо Лахесіс, Атропос і я, є ще й інші рівні. Їх населяють істоти, яких можна назвати Ол-таймерами, — створіння або вічні, або настільки близькі до цього, що між ними немає жодної різниці. Шот-таймери й лонґ-таймери живуть у пересічних сферах існування — на з’єднаних між собою поверхах одного й того ж будинку, якщо тобі таке пояснення подобається більше, — якими правлять Визначеність та Випадковість. А над цими поверхами, недосяжні для нас, але все ж приналежні до цієї вежі існування, живуть і інші. Деякі з них прекрасні, чудові; інші ж приховані від нашого розуміння, не кажучи вже про ваше. Ці істоти можна назвати Вища Визначеність та Вища Випадковість… Хоча, можливо, після певного рівня взагалі немає жодної випадковості. Ми підозрюємо, що це так, але не можемо про це судити. Ми лише знаємо, що щось із вищих кіл зацікавилося Едом Діпно, а інше щось із того ж рівня зробило відповідний хід. І цим контрходом є ви, Ральфе й Луїзо).

Луїза розгублено глянула на Ральфа, але він не помітив її погляду. Думка, що хтось пересуває їх, немов шахові фігурки в улюбленому турнірі Фея Чепіна, — думка, що роздратувала б його за інших обставин, — у цю мить здалася цілком природною. Ральф згадав вечірній дзвінок Еда. «Тебе затягує у вир, — сказав Ед, — а в його глибинах ховається таке, чого ти не в змозі осягнути».

Буття, інакше кажучи.

Істоти, занадто складні для розуміння, як сказав пан К., а пан К. пов’язаний із людською смертю. «Вони ще не помітили тебе, — сказав йому в той вечір Ед, — але якщо ти будеш заважати мені, це станеться. І ти пошкодуєш. Повір мені».

Луїза: (— А як вам вдалося підняти нас до такого рівня? Причина в безсонні?)

Лахесіс, обережно: (— Власне кажучи, так. Ми можемо вносити невеликі зміни в аури шот-таймерів. Таке коректування викликає особливу форму безсоння, що змінює хід сновидінь і сприйняття світу. Коректування аур шот-таймерів — заняття делікатне. Завжди існує загроза божевілля).

Клото: (— Часом вам, можливо, здавалося, що ви божеволієте, але насправді ви навіть не наближалися до подібного стану. Ви обоє значно міцніші, ніж вважаєте).

«Ці виродки, очевидно, впевнені, що вони нас заспокоюють», — подумав Ральф, але потім притамував закипаючий гнів. Не можна витрачати час на емоції. Можливо, він відіграється пізніше. А поки Ральф погладив руку Луїзи й знову повернувся до Клото й Лахесіса.

(— Улітку, після того як він побив свою дружину, Ед розповів мені про істоту, яка називає себе Кривавим Царем. Вам це про що-небудь говорить?)

Клото й Лахесіс переглянулися, і Ральфові здалося, що він уловив у їхніх очах торжество.

Клото: (— Ральфе, не забувай, що Ед безумець, що він живе в ілюзорному…)

Ральф: (— Кого ви хочете обманути?)

(…але ми вважаємо, що його Кривавий Цар насправді існує в тій чи іншій формі, й коли Атропос перерізував життєву нитку Еда, той потрапив під безпосередній вплив цієї істоти.)

Два лисих лікарі знову переглянулися, і тепер Ральф зрозумів, що їхні погляди випромінювали не торжество, а жах.

2.

Наступний день — середа — вже наближався до полудня. Ральф не був цілком певен, але йому здалося, що час на рівні шот-таймеров помчав іще швидше, і якщо вони швидко не закінчать, то Білл Мак-Ґоверн виявиться не єдиним, кого вони переживуть.

Клото: (— Атропос знає, що Вища Визначеність спрямує свого посланця і спробує змінити те, що він накоїв, і йому відомо, кого саме. Але ви не повинні дозволити Атропосу заманити вас на манівці: пам’ятайте, що він не більше аніж пішак на шахівниці. Насправді зовсім не Атропос протистоїть вам).

Сказавши це, він сумовито глянув на свого колегу Лахесіса, кивнув, і в Ральфа защеміло серце. Він був упевнений, що два лисих лікарі мали найкращі наміри, але так само доволі чітко усвідомлював, що вони лишень виконавці.

Клото: (— До того ж, вам не слід надто близько підбиратися до Атропоса. Я недостатньо чітко наголосив на цьому. Його оточують сили більш могутні, аніж він, сили владні й злі, сили свідомі, які не зупиняться ні перед чим, щоб перешкодити вам. І все ж ми вважаємо, що коли ви будете триматися подалі від Атропоса, вам вдасться перешкодити тому жахіттю, яке ось-ось може статися… Яке до певної міри вже відбувається).

Ральф не надто переймався невисловленим припущенням, що вони з Луїзою будуть діяти незалежно від того, чого хочуть від них ці два щасливих недоумки, зрештою навряд чи був підходящим момент для висловлення цієї думки.

Луїза: (— А що має статися? І чого ви хочете від нас? Нам треба розшукати Еда й відмовити його від якогось поганого вчинку?)

Клото й Лахесіс з однаковим виразом жаху зиркнули на неї:

(— Невже ти не слухала…)

(—…і думати не смій…)

Вони замовкли, і Клото попросив Лахесіса продовжувати.

(— Якщо ти не слухала нас, Луїзо, послухай тепер: не наближайтеся до Еда Діпно! Його, як і Атропоса, така незвичайна ситуація тимчасово наділила величезною силою. Навіть наближаючись до нього, ви ризикуєте зустрітися з сутністю, яку він вважає Кривавим Царем… До того ж Еда немає в Деррі).

Лахесіс подивився на місто, у якому вже загорялися вечірні вогні — середа закінчувалася. Потім знову звернувся до Ральфа й Луїзи:

(— Він поїхав до…)

(-------)

Жодних слів, але Ральф уловив почуттєве враження, що складалося із запахів (бензин, вихлопні гази, морська сіль), відчуттів, звуків (вітер, що тріпоче чимось — можливо, прапором) і образів (величезний будинок з відчиненими навстіж дверима).

(— Він на узбережжі? Або їде туди?)

Клото й Лахесіс кивнули, із їхніх облич стало зрозуміло, що це узбережжя кілометрів за сто тридцять від Деррі, якраз чудове місце для Еда Діпно.

Луїза знову смикнула Ральфа за рукав: (— Ти бачив будинок, Ральфе?)

Він кивнув.

Луїза: (— Це не лабораторії Гокінґа, але щось дуже знайоме).

Лахесіс, говорить швидко, ніби намагаючись змінити тему розмови: (— Де він і що задумав, не так і важливо. Ваше завдання у більш доступному діапазоні, але для його виконання вам може знадобитися вся сила, якою володіють шот-таймери, і на вас може чигати велика небезпека).

Луїза нервово глянула на Ральфа.

(— Скажи їм, що ми не хочемо нікому заподіювати шкоди, Ральфе. Ми погодимося допомогти чим можемо, але