Читати книгу - "Мiстер Мерседес"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Холлі, припиніть. Прибережіть усе це для психотерапевта, якщо він у вас є.
— Звичайно, я маю психотерапевта. — Вона спалахує похмурим оскалом на непіддатне віконце пароля в ноутбуку місіс Хартсфілд. — Я йобнута, ви цього хіба не помітили?
Ходжес вирішує проігнорувати останнє зауваження.
— Я шукала якийсь уривок паперу з записаним на ньому паролем, — каже вона, — але такого там не знайшлося. Тоді я спробувала її персональний номер соцзабезпечення, спершу прямо, потім задом наперед. Те саме проробила з кредитними кратками. Я навіть пробувала коди безпеки кредитних карток.
— Є ще якісь інші ідеї?
— Парочка. Залиште мене саму. — Коли він уже виходить з кухні, вона гукає: — Я вибачаюся за дим, але це насправді допомагає мені думати.
— 21 —
Поки Холлі надривається в кухні, а Джером робить те саме в його кабінеті, Ходжес, вмостившись у кріслі «Лей-Зі-Бой», задивився на пустий екран телевізора. Погане це місце, можливо, найгірше з усіх місце. Логічна частина його мозку розуміє, що у всьому, що сталося, винний Брейді Хартсфілд, але сидіння тут, в цьому «Лей-Зі-Бої», де він провів так багато банальних, насичених телепередачами післяобідніх годин, почуваючись нікчемним, відірваним від самого свого єства, яке він сприймав як належне впродовж усього трудового життя, позбавляє логіку будь-якої сили. Що вповзає потай на її місце — це жаска думка: він, Керміт Вільям Ходжес вчинив злочин халтурної поліцейської роботи, таким чином підбадьорюючи й допомагаючи Містеру Мерседесу. Вони з ним зірки реаліті-шоу «Білл і Брейді вбивають певних леді». Тому що, коли Ходжес озирається назад, схоже, там дуже багато жертв, які є саме жінками: Джейні, Олівія Трелоні, Дженіс Крей і її дочка Патриша… плюс Дебора Хартсфілд, яку, можливо, було отруєно, а не вона сама себе отруїла. «Ах, — думає він, — я сюди навіть не додав Холлі, яка, цілком можливо, з усього цього випірне ще більш грандіозно йобнутою, ніж та Холлі, яка в це була пірнула — якщо вона не знайде пароля… або якщо вона його таки знайде, а там, на мамциному комп’ютері, не виявиться нічого, що могло б допомогти нам знайти її сонячного хлопчика. А й справді, наскільки висока ймовірність такого?»
Сидячи тут, в цьому кріслі — розуміючи, що йому варто встати, але поки що нездатний поворухнутись — Ходжес думає про те, що його власний руйнівний каталог жінок сягає навіть далі. Його колишня дружина стала колишньою небезпідставно. Роки його майже алкоголічного пияцтва зіграли в цьому свою роль, але для Коріни (яка сама любила потягнути пару-трійку келишків, та й зараз, мабуть, любить), не головну. Там була та холодність, яка спершу прокралася в тріщини їхнього шлюбу та врешті-решт заморозила його цілком. Там було те, як він її віддаляв, запевняючи себе, що це заради її ж добра, бо так багато з того, чим він займався, було мерзотним і гнітючим. Як він десятками способів — подеколи жорстких, подеколи м’яких — давав їй зрозуміти, що в перегонах між нею і його роботою Коріна Ходжес завжди приходитиме другою. А щодо його дочки… ох. Бігме. Еллі ніколи не забуває надіслати йому вітальну листівку на день народження і на Різдво (хоча листівки на Валентинів день перестали приходити років з десять тому), ну й ще суботній вечір лише зрідка обходиться без її формального телефонного дзвінка, але бажання побачитися з ним вона не виказувала вже пару років як. Що насправді говорить усе, що потрібно сказати про те, як він спаскудив ці стосунки.
Його думки пливуть до того, якою гарною вона була ще дитиною, з отими її веснянками та гривкою рудого волосся — його маленька морквинка. Вона кидалася до нього по коридору, коли він повертався з роботи, і стрибала, знаючи, що він кине будь що, що тримає в руках, і підхопить її. Джейні казала, що обожнювала «Бей Сіті Роллерз», а в Еллі були свої улюбленці, свої власні дитячі хлопчики поп-ідоли. Вона купувала їхні платівки за свої власні кишенькові гроші — такі маленькі, з великими отворами в центрі[333]. Хто був на них? Він не пригадає, тільки те, що одна з тих пісень у неї крутилася знову й знову — про «кожний твій порух і кожний твій крок»[334]. Чи то був гурт «Бананарама», чи «Томпсон Твінз»? Він не знає, але знає те, що сам ніколи не водив її на жоден концерт, хоча Корі, здається, водила її на Сінді Лопер[335].
Думки про Еллі та її любов до поп-музики видзвонюють новий запитальний сигнал, який змушує його сісти прямо, з розширеними очима, вчепившись пальцями в м’які поруччя крісла «Лей-Зі-Бой».
Чи дозволив би він Еллі сьогодні ввечері піти на цей концерт?
Відповідь: абсолютно ні. Ні в якому разі.
Ходжес дивиться собі на годинник і бачить, що час вже наближається до четвертої. Він підводиться з наміром піти в кабінет і сказати Джерому, щоб подзвонив своїй матері та сказав їй, щоб та тримала дівчат якомога далі від «МАКу», незважаючи на будь-які їхні психи й ридання. Звісно, сам він зателефонував Ларрі Віндому, зробив деякі застереження, але к чортам усі застереження. Він ніколи б не передовірив життя своєї Еллі тому Товчи-Тузаю. Ніколи.
Перш ніж він встигає зробити два кроки до кабінету, звідти гукає Джером:
— Білле! Холлі! Ідіть мерщій сюди! Здається, я знайшов дещо!
— 22 —
Вони стоять за спиною в Джерома, Ходжес зазирає через його ліве плече, Холлі — через праве. На екрані Ходжесового комп’ютера прес-реліз:
СИНЕРДЖІ КОРП., СІТІБАНК ТА 3 МЕРЕЖІ РЕСТОРАНІВ
ВЛАШТОВУЮТЬ У «ПОСОЛЬСЬКИХ АПРАТАМЕНТАХ»
НАЙБІЛЬШИЙ НА СЕРЕДНЬОМУ ЗАХОДІ
ЛІТНІЙ ДЕНЬ ШУКАЧІВ КАР’ЄР
ДЛЯ НЕГАЙНОГО ПОШИРЕННЯ. Претенденти на кар’єру в царині бізнесу й ветерани військових сил запрошуються в суботу, 5 червня 2010 року, на найбільший у цьому році День Кар’єр. Цей спрямований на подолання рецесії захід пройде в діловому центрі «Посольські апартаменти» за адресою: Синерджі-сквер 1. Попередня реєстрація вітається,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мiстер Мерседес», після закриття браузера.