Читати книгу - "Королівство шахраїв"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Я хотів би знати, чи не вдасться нам викроїти хоча б кілька хвилин для розмови?
— Не маємо жодного бажання гаяти ваш час, пане Рітвельд, — додав Ван Ек із навдивовижу чарівною усмішкою, — чи наш.
— Дуже добре, — озвався Джасперів батько швидше неохоче, ніж переконливо. — Прошу, приєднуйтеся до нас.
— Дякую, — відповів Ван Ек із черговою усмішкою. — Як ми зрозуміли, ви представляєте Асоціацію фермерів, які вирощують юрду.
Кольм роззирнувся, наче був упевнений, що хтось може підслухати.
— Імовірно, що так. Як ви здобули цю інформацію?
— Боюся, що не маю повноважень розкривати свої джерела.
— Він щось приховує, — втрутилася Ніна.
Драйден і Ван Ек одночасно насупилися.
— Я дізнався від капітана корабля, на якому ви припливли, — зізнався Ван Ек.
— Він бреше, — відрізала Ніна.
— Звідки ви можете знати? — роздратовано запитав Драйден.
— Я гришниця, — пояснила Ніна, театрально змахнувши рукою. — Жодні секрети не заховаються від моєї уваги. — Вона могла просто насолоджуватися собою.
Драйден нервово всмоктав нижню губу, і вона зникла, а Ван Ек неохоче сказав:
— Імовірно, деяка секретна інформація потрапила до наших рук із бюро Корнеліса Смеета.
— Розумію, — озвався Кольм, який здавався по-справжньому похмурим.
Ніні хотілося зааплодувати. Тепер крамарі захищалися.
— Ми цікавимося можливістю потрапити до вашого переліку інвесторів, — пояснив Ван Ек.
— Я більше не потребую інвесторів.
— Невже це можливо? — втрутився Драйден. — Ви перебуваєте в місті менше ніж тиждень.
— Настрої якимось чином змінилися. Я не зовсім розумію чому, але попит на юрду зростає.
Тепер Ван Ек нахилився вперед, злегка примруживши очі.
— Це цікаво, пане Рітвельд. Як вам удалося опинитися в Кеттердамі в такий вдалий момент? Чому ви вирішили заснувати Асоціацію юрди?
Ось і весь захист, але Каз підготував Кольма до цього.
— Якщо вам потрібно знати, кілька місяців тому хтось почав скуповувати ферми юрди в околицях Кофтона, але нікому не вдавалося дізнатися, хто саме. Дехто з нас зрозумів, що, напевно, скупчуються хмари, і ми вирішили не продавати йому нічого, а натомість заснувати свою власну справу.
— Невідомий покупець? — зацікавлено перепитав Драйден. Ван Ек мав трохи нездоровий вигляд.
— Так, — підтвердила Ніна. — Панові Рітвельду та його партнерам не пощастило довідатися, хто це міг бути. Але, можливо, вам, добродії, пощастить більше. Пліткують, що він із Керчу.
Ван Ек глибоко втопився у своєму кріслі. Його бліда шкіра волого заблищала. Розстановка сил за столом знову змінилася. Останнє, чого хотілося Ван Екові, — щоб хтось шукав того, хто скуповував усі ті поля юрди. Ніна знову легенько штурхнула Кольма. Що менше їх цікавитимуть гроші Ради, то охочіше Радники пропонуватимуть їх.
— Власне кажучи, — вів далі Кольм, — якщо ви його виявите, зможете приєднатися до його плану. Можливо, він досі шукає інвесторів.
— Ні, — кинув Ван Ек, певно, занадто різко. — Зрештою, ви зараз тут і можете представляти наші інтереси. Навіщо гаяти час і починати безглузді пошуки? Кожен має право шукати прибутку там, де він його знайде.
— І знову ж таки, — втрутився Драйден, — можливо, цей інвестор знає щось про ту ситуацію із шуанцями...
Ван Ек кинув на свого партнера застережливий погляд; вочевидь, він не хотів, щоб справи Ради абияк ширилися містом. Молодший крамар із клацанням стулив рота.
Але потім Ван Ек стиснув пальці докупи і сказав:
— Нам неодмінно слід зібрати всю інформацію, яку вдасться. Я власноруч займуся розслідуванням щодо того, іншого покупця.
— Тоді, напевно, нам необов’язково одразу діяти, — припустив Драйден.
«Справді нерішучий», — подумала Ніна. Вона помітила, як з іншого боку фойє Аніка подала сигнал.
— Пане Рітвельд, як щодо вашої наступної зустрічі? — Вона багатозначно подивилася в бік фойє, де Ротті, який мав надзвичайно ошатний вигляд у чорному крамарському вбранні, завів через вхід групу людей і рушив у напрямку їдальні.
Ван Ек і Драйден ззирнулися, побачивши, що Джеллен Радмейкер, один із найзаможніших інвесторів Керчу, перетинає фойє. Насправді, щойно прибула Драйденова записка з проханням про зустріч, кількох інвесторів запросили на презентацію новоземських нафтових ф’ючерсів, яка не мала жодного стосунку до Йоганнуса Рітвельда. Звичайно, Ван Ек і Драйден цього не знали. Важливо було те, що вони вірили, наче ось-ось втратять можливість вкласти гроші. Ніна майже пошкодувала, що не матиме нагоди послухати, як Джаспер цілу годину розпинатиметься про ринок ресурсів.
Під столом вона копнула Кольма.
— Гаразд, — сказав він поспіхом. — Я вже мушу йти, панове. Було дуже приємно...
— Скільки коштують акції? — запитав Драйден.
— Боюся, що так пізно я насправді не можу взяти більше...
— А якщо ми вступимо разом? — запропонував Ван Ек.
— Разом?
— Торговельна Рада впевнена, що ціни на юрду незабаром зміняться. Ще нещодавно наші руки були зв’язані посадами державних службовців. Але майбутній аукціон дозволяє нам зайнятися новими інвестиціями.
— Це законно? — перепитав Кольм; його чоло зморщилося, демонструючи глибоке занепокоєння.
— Абсолютно. Нам заборонено впливати на результат аукціону, але інвестиції до вашого фонду не суперечать закону й можуть бути взаємовигідними для обох сторін.
— Я розумію, який зиск може отримати фонд, але...
— Ви залучаєте окремих інвесторів. А як щодо того, щоб Торговельна Рада стала вашим провідним інвестором? Як щодо того, щоб фонд став виключно нашим? Рада представляє тринадцять найстаріших і найповажніших родин Керчу, які володіють успішним бізнесом і чималим капіталом. Фермери вашої Асоціації не знайдуть кращих партнерів.
— Я... я не знаю, — завагався Кольм. — Це, звичайно, приваблива пропозиція, але мені знадобляться серйозні гарантії, якщо ми збираємося наражатися на такі ризики. Якщо Рада відступиться, ми одночасно втратимо всіх інвесторів.
Драйден наїжачився.
— Жоден із членів Торговельної Ради не зневажатиме угоду. Ми скріпимо її власними печатками в присутності того судді, якого ви оберете.
Ніна майже бачила, як закрутилися у Ван Ековій голові коліщатка. Безсумнівно, у Новозем’ї були фермери, які відмовилися продавати. Зараз він мав нагоду взяти під контроль не лише ті поля юрди, які купив, а ще й чималу частку тих, які йому не вдалося придбати. Ніна також замислилася, чи, зважаючи на гроші, які витрачало місто на пошуки його сина, Рада не тиснула на Ван Ека, вимагаючи знайти гарну перспективу.
— Дайте нам сорок вісім годин... — почав Ван
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.