read-books.club » Фентезі » Королівство шахраїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство шахраїв"

167
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Королівство шахраїв" автора Лі Бардуго. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 111 112 113 ... 149
Перейти на сторінку:
неодмінно хоч краєм ока глипне на слова, які, вочевидь, усмокталися його пакетом із документами. От тоді він і знайде дещо справді цікаве — листа від одного зі Смеетових клієнтів. Ім’я цього клієнта неможливо було прочитати, але в листі, безсумнівно, був запит: чи відомо Смеетові щось про фермера на ім’я Йоганнус Рітвельд, голову Асоціації керчинських і новоземських вирощувачів юрди? Він зустрічався в готелі «Ґельдреннер» лише з обраними інвесторами. Чи можливо з ним познайомитися?

До того як було оголошено про Кувеїв аукціон, ця інформація була не надто цікавою. Але після оголошення вона перетворилася на підказку, яка могла допомогти збити статки.

Ще до того, як вони привабили Карла до пастки фальшивим листом, Бреккер наказав Кольму обідати в пінно-багряній їдальні «Ґельдреннера» з різноманітними представниками керчинської торгівлі й банківської спільноти. Кольм завжди сидів на чималій відстані від інших відвідувачів, робив марнотратні замовлення й розмовляв зі своїми гостями приглушеним тоном. Зміст цих розмов був цілком буденний — бесіди про показники врожаю і відсоткові ставки, — але ніхто в їдальні цього не знав. Усе це відбувалося на очах у підозріливого персоналу готелю, тож коли члени Торговельної Ради приходили й цікавилися, як пан Рітвельд проводить свій час, у відповідь вони чули те, що потрібно було Казові.

Ніна була присутня на всіх тих зустрічах, граючи роль Рітвельдової асистентки-поліглотки, Серцетлумачниці Гриші, яка шукає роботу після зруйнування будинку «Білої троянди». Розпачливо натершись кавовим екстрактом, щоб обманути нюх Кхерґуудів, Ніна почувалася так, наче сидить без одягу просто посеред відкритої їдальні. Бреккер наказав членам Покидьків цілодобово стежити за вулицями навколо готелю, шукаючи сліди шуанських солдатів. Ніхто не забував, що вони полювали на гришників і що Ніна може виявитися надзвичайно привабливою мішенню, якщо вони дізнаються про зустрічі. Якщо вони захоплять Серцетлумачницю, яку можна накачати парем, то зможуть змінити перебіг аукціону напевно, це вартувало того, щоб налаштувати проти себе Раду Потоків. Утім, Ніна була переконана, що крамарі, які дізналися про Рітвельдове перебування в готелі, триматимуть язика за зубами. Каз добре навчив її, якою могутньою може бути жадібність, а ці чоловіки хотіли отримати власноруч кожну крихту прибутку.

Також Ніна цінувала увагу, яку Каз приділяв Кольмовій зовнішності. Чоловік і досі одягався, як фермер, але Бреккер здійснив кілька майстерних покращень: дорожче пальто, блискучіші черевики, срібний набір затискачів для краватки з крихітними камінцями необробленого аметисту. Усе це були ознаки процвітання, які крамарі помітять і оцінять, — нічого занадто кричущого чи галасливого, нічого, що викликало б підозри. Як і більшість чоловіків, крамарі хотіли вірити, що лише вони упадають за кимось.

Женя запропонувала Ніні розкішну червону кефту зі своєї колекції, і дівчата витягли вишиванку, змінивши колір із синього на чорний. Ніна й Женя носили далеко не однаковий розмір, але їм удалося розпустити шви та пришити кілька додаткових декоративних смужок. Здавалося дивним знову одягнути справжню кефту після такої тривалої перерви. Та, яку Ніна носила в будинку «Біла троянда», була костюмом, дешевим пишним убранням, що мало справити враження на клієнтів. Ця кефта була справжня річ, яку носили солдати Другої армії, пошита із шовку-сирцю й пофарбована в червоний колір, який міг виготовити лише Творець. Чи мала вона тепер хоча б право носити таку річ?

Коли Матаяс побачив її, закляк біля одвірку номера люкс, дивлячись приголомшеними синіми очима. Так вони і стояли мовчки, поки він нарешті не сказав:

— Ти маєш надзвичайно чарівний вигляд.

— Ти хотів сказати, що я схожа на ворога?

— Обидві ці речі завжди були правдою. — А потім хлопець просто простягнув їй руку.

Ніна нервувала через те, що відігравати роль лідера в цьому фарсі мав Кольм. Він, без жодних сумнівів, був аматором і впродовж перших кількох зустрічей із банкірами й консультантами залишався майже таким зеленим, як його гороховий суп. Але з кожною годиною його впевненість зростала, і Ніна вже відчувала проблиски надії.

Утім, жоден із членів Торговельної Ради не прийшов побачитися з Йоганнусом Рітвельдом. Можливо, Драйден не побачив сліди фальшивого документа або вирішив не реагувати на нього. Чи, може, Каз просто переоцінив його жадібність.

А потім, усього за сорок вісім годин до аукціону, Йоганнус Рітвельд отримав записку від Карла Драйдена, у якій повідомлялося, що він навідається до пана Рітвельда того ж дня і сподівається обговорити ділові справи, які можуть бути прибутковими для них обох. Джаспер намагався заспокоїти батькові нерви, поки Каз відправляв інструкції Аніці та Піму. Якщо вони хотіли упіймати Драйдена на гачок, потрібно було переконатися, що інша, більша риба теж зацікавилася наживкою. Ніна з Кольмом, як завжди, провели ранкову зустріну їдальні, і дівчина робила все можливе, аби заспокоїти чоловіка.

Коли пробило одинадцяту, вона помітила двох чоловіків у статечних чорних костюмах крамарів, які увійшли до їдальні. Вони не зупинилися, щоб запитати в хазяїна, де знайти Йоганнуса Рітвельда, а попрямували точнісінько до його стола — безперечна ознака того, що вони спостерігали за ним і збирали інформацію.

— Вони тут, — прошепотіла Серцетлумачниця Кольмові й одразу ж пошкодувала про це, тому що він виструнчився й засовався на стільці.

Дівчина схопила його за руку.

— Подивіться на мене, — наказала вона. — Запитайте мене про погоду.

— Чому про погоду? — перепитав Кольм; його чоло вкрилося крапельками поту.

— Гаразд, можете запитати мене про останню моду на черевики, якщо віддаєте перевагу цьому. Я просто намагаюся зробити так, аби ви поводилися природно. — Ніна спробувала вповільнити стрибки власного серця — раніше вона могла зробити це без сміховинних намагань глибоко дихати, — адже впізнала чоловіка, який супроводжував Драйдена. Це був Ян Ван Ек.

Чоловіки наблизилися до стола і зняли капелюхи.

— Пане Рітвельд?

— Так? — проскавучав Кольм. Не надто сприятливий початок. Ніна якомога легше штурхнула його ногою під столом. Чоловік кашлянув. — Як справи, добродії?

Під час підготовки Каз наполягав, щоб Ніна вивчила кольори та символи всіх крамарських будинків, і тепер вона впізнала їхні затискачі для краваток: золотий сніп пшениці, перев’язаний синьою емалевою стрічкою, — герб родини Драйденів — і червоний лавр Ван Ека. Навіть без затискача вона впізнала би схожість Яна Ван Ека з Віланом. Вона помітила, що волосся в чоловіка порідшало. Бідолашному Віланові, можливо, доведеться інвестувати трохи грошей у зміцнювальні засоби.

Драйден вагомо прочистив горло.

— Я — Карл Драйден, а це вельмишановний Ян Ван Ек.

— Пане Драйден! — зрадів Кольм із трохи перебільшеним здивуванням. — Я отримав вашу записку. На

1 ... 111 112 113 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство шахраїв"