Читати книгу - "Життя Дон Кіхота і Санчо"

Унамуно цитує рядки романсу XXXIX «Романсеро Хуана Ескобара».

87

Ідеться про романс XLIV «Романсеро Хуана Ескобара».

88

Марк Порцій Катон Молодший (Marcus Porcius Cato, 95–46 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, який виступив проти Цезаря. За часів падіння Римської імперії його вважали символом благородства і порядності.

89

Хорхе де Монтемайор (Jorge de Montemayor, бл. 1520–1561) — поет і письменник, португалець за походженням, автор роману «Сім книг Діани» (Los siete libros de Diana, 1558 або 1559), який вважають першим класичним іспанським пасторальним романом.

90

Св. Тома Аквінський (Thomas Aquinas, бл. 1227–1274) — один з Отців Римо-Католицької Церкви, філософ і теолог, який систематизував середньовічну схоластику.

91

Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau, 1712–1778) — французький письменник і філософ, одним із його творів є «Про суспільну угоду, або Принципи політичного права» (Contrat social, ou Principes du droit politique, 1762).

92

Платон (бл. 427 — бл. 348 до н. е.) — один із найвідоміших давньогрецьких філософів, засновник філософського ідеалізму.

93

Карл Лінней (Cari Linné, 1707–1778) — шведський природознавець, який у своїй класифікації тварин виділив людину в окремий вид homo sapiens.

94

Людина ніяка (з лат., прим. перекл.).

95

Брат Херундіо де Кампасас (Fray Gerundio de Campazas) — вигаданий персонаж роману «Історія славетного проповідника брата Херундіо де Кампасаса на прізвисько Тупиця» (Historia del famoso predicador fray Gerundio de Campazas, alias Zotes, 1758, 1768). Автором твору є єзуїт Хосе Франсіско де Ісла-і-Рохо (José Francisco de Isla de la Torre y Rojo, 1703–1781). Роман є пародією на красномовство кліриків і розповідає про церковну кар’єру одного духовно обмеженого хвалька.

96

Блазень, персонаж комічних віршів італійського поета Джуліо Чезаре Кроче (Giulio Cesare Croce, 1550–1609).

97

Франсіско де Кеведо-і-Вільєґас (Franciso de Quevedo у Villegas, 1580–1645) — іспанський поет і письменник доби бароко. Кеведо був представником консептизму, різновиду «темного стилю», ознакою якого є гра зі значеннями слів, завдяки чому розкриваються несподівані взаємозв’язки речей і явищ.

98

Педро Кальдерон де ля Барка. Життя — це сон. III, 10 (тут і далі цит. за пер. Михайла Литвинця).

99

Хорхе Манріке (Jorge Manrique, 1440 — бл. 1478) — іспанський поет аристократичного походження, хоробрий військовий. Найвідоміший його твір «Строфи, які уклав дон Хорхе Манріке на смерть магістра ордену Сантьяґо дона Родріґо Манріке, свого батька» (Coplas de Jorge Manrique a la muerte de su padre, 1476).

100

Цитується твір Хорхе Манріке «Строфи, які уклав дон Хорхе Манріке на смерть магістра ордену Сантьяґо дона Родріґо Манріке, свого батька» (тут і далі — у перекладі Олени О'Лір).

101

Фернандо дель Пульґар (Fernando del Pulgar, бл. 1436 — бл. 1493), автор книги «Світлі постаті мужів Кастілії» (Claros varones de Castilla, 1486). Його «Хроніка Католицьких Королів, дона Фернандо і доньї Ісабель» (Crónica de los señores Reyes Católicos don Fernando y doña Isabel, 1468–1490) залишилася незавершеною.

102

Королі-Католики (los Reyes Católicos) — так в Іспанії називають Фердинанда (Фернандо) Араґонського (Fernando de Aragón, 1452–1516) та Ізабелу (Ісабель) Кастільську (Isabel de Castilla, 1451–1504), чий шлюб спричинив об’єднання двох найбільших королівств Піренейського півострова і поклав початок Іспанської імперії.

103

Дон Педро Фернандес де Веласко (Don Pedro Fernández de Velasco, 1425–1492), граф де Apo (Haro), конетабль, наймогутніший феодал Старої Кастілії XV століття.

104

Ґарсіласо де ла Веґа (Garcilaso de la Vega, 1501–1536) — іспанський поет доби Відродження, автор еклог, елегій, сонетів.

105

Луїс де Камоенс (Luís de Camóes, бл. 1525–1580) — португальський поет доби Відродження, автор сонетів, комедій, епічної поеми про плавання Васко да Ґами «Лузіади» (Os Lusíadas, 1572), яка оспівує героїзм і мужність португальців.

106

Другорядний персонаж поеми «Пісня про мого Сіда», вірний підданий Сіда.

107

Феррандо (Фернандо) Ґонсалес, один із двох інфантів де Карріон. Брати (другого інфанта звали Дієґо Ґонсалес) попросили Сіда видати за них заміж його доньок — донью Ельвіру і донью Соль, а потім кинули їх у лісі, тяжко побивши і познущавшись із них. Король Альфонс скликав кортеси — станово-представницькі збори — для того, щоби судити інфантів Карріонських.

108

Пісня про мого Сіда, 3324–3328 (у перекладі Олени О’Лір).

109

Там само. — 3334.

110

Там само. — 3357.

111

Цитуються рядки 7–8 строфи 4 пісні II «Араукани».

112

Родріґо де Вільяндрандо (Rodrigo de Villandrando, 1386–1457) — граф де Рібадео (conde de Ribadeo), іспанський військовий, капітан підрозділу найманців протягом фінальної фази Столітньої війни.

113

Хай це буде правом (з лат., прим. перекл.).

114

Дієґо Корріентес (Diego Corrientes, 1757–1781) — шляхетний розбійник, чий образ з’являється у творах багатьох іспанських поетів-романтиків.

115

Вродливий Франсіско Естебан (el guapo Francisco Esteban de Castro) з Люсени (провінція Кордова) — благородний бандит, герой відомого андалузького романсу.

116

Хосе Марія (José María) — шляхетний розбійник, який набув популярності в Іспанії протягом 1830–1840 років, персонаж народних романсів і дешевих книжечок.

117

Ґаучо Хуан Морейра — герой однойменного роману аргентинського письменника Едуардо Ґутьєрреса (Eduardo Gutiérrez, 1851–1889).

118

Тірсо де Моліна. Приречений за зневіру, II, 17.

119

Унамуно посилається на книгу Фрідріха Ніцше (Friedrich Nietzsche, 1844–1900) «Потойбіч добра і зла» (Jenseits von Gut und Bose, 1886).

120

Дон Франсіско Мануель де Мело (Francisco Manuel de Meló, 1608–1666) — португальський письменник, політик і військовий, писав португальською й іспанською мовами, автор книги «Історія рухів та збройної боротьби за незалежність Каталонії в часи Філіпа IV» (Historia de los movimientos, separación