Читати книгу - "Життя Дон Кіхота і Санчо"

53

Ідеться про слова апостола Павла (Рим. 7:19).

54

Франциск Ассізький (Francesco d’Assisi, 1182–1226) — святий, засновник ордену францисканців. Клара Ассізька (Chiara d’Assisi, 1194–1253) — свята, засновниця ордену Святої Клари, або кларисок.

55

Донья Ісабель де Росель (Rossel, Roser) — шляхетна дама з Барселони, яка підтримувала Товариство Ісуса і була його меценаткою.

56

Павло III, Папа Римський впродовж 1534–1549 років. Затвердив статут Товариства Ісуса (1540), заснував у Римі верховний інквізиційний суд.

57

Головний герой драми Тірсо де Моліни «Севільський спокусник, або Кам’яний гість» (El burlador de Sevilla, у Convidado de piedra, 1630). Дон Хуан (Дон Жуан, Дон Гуан) став одним із «традиційних образів» світової літератури і культури.

58

Непереможна Армада — військовий флот, що його створив Філіп Другий, щоб завоювати Англію. 1588 року Непереможна Армада зазнала значних втрат під час сильного шторму і битви з англійським флотом у Ла-Манші.

59

Міґель Анхель Ґанівет (Miguel Ángel Ganivet, 1865–1898) — іспанський інтелектуал, один із попередників Унамуно, автор книги «Ідеологія іспанізму» (Idearium español, 1897), покінчив життя самогубством.

60

Симеон Стовпник (390–459), християнський святий, засновник нової аскези — стовпництва, сутність якої полягала в усамітненні на невеличкому кам’яному майданчику на вершині стовпа (вежі). «Житіє Святого Симеона Стовпника» написав Антоній, його учень. Латинський текст «Житія…» датують V ст. н. е.

61

Дієґо Лайнес (Diego Laynez, 1512–1565) і Альфонсо Сальмерон (Alfonso Salmerón, 1515–1585) були одними з перших учнів Лойоли; співзасновники Товариства Ісуса. Лайнес по смерті Лойоли 1558 року став другим Генералом ордену єзуїтів. Лайнес і Сальмерон засновували єзуїтські колегії в Італії.

62

Рамон де Кампоамор-і-Кампоосоріо (Ramón de Campoamor у Campoosorio, 1817–1901) — іспанський поет, який протиставляв «мистецтву заради мистецтва» «мистецтво заради ідеї, що виражається звичайною мовою». Унамуно цитує рядки поезії Кампоамора «Два ліхтарі» (Las dos linternas).

63

Граф Лосано Перансулес — персонаж п’єси «Юність Сіда» (Las mocedades del Cid, бл. 1599), автором якої є Ґільєн де Кастро-і-Бельвіс (Guillén de Castro у Belvis, 1569–1631) — іспанський драматург Золотої доби. Унамуно цитує рядки з першого акту першої частини п’єси.

64

…того зухвалого героїзму, який, твердо ступаючи по землі або здіймаючи очі до неба, творить через універсальну ілюзію науки й релігії (з порт., прим, перекл.).

65

Жозе Марія Еса де Кейрош (José Maria Efa de Queiroz, 1845–1900) — португальський письменник-реаліст. У фіналі його іронічного роману «Реліквія» (A Reliquia, 1887) героєві забракло відваги визнати, що нічна сорочка, яку йому подарувала подружка, є насправді одягом Марії Магдалени. Через цю нерішучість побожна тітка позбавила його спадщини.

66

В іспанській мові ідіома «віра вуглярів» (la fe del carbonero) означає «сліпа віра» (прим. перекл.).

67

Гектор — персонаж «Іліади» Гомера, очільник троянців за часів Троянської війни.

68

Дванадцять Перів Франції — дванадцять уславлених рицарів при дворі імператора франків Карла Великого, дійові особи рицарських романів.

69

Ролянд (Roland, пом. 778), маркграф Бретонської марки, васал Карла Великого, герой національного французького епосу «Пісня про Ролянда» (Chanson de Roland, бл. 1170, опубл. 1837; український переклад епосу див.: Пісня про Ролянда / Зі старофранцузької розміром оригіналу переклав Ігор Качуровський; упорядкував Олег Фешовець. 2-ге вид. — Львів: Видавництво «Астролябія», 2010. — 208 с.).

70

Луїс де Ґонґора-і-Арґоте (Luis de Góngora у Argote, 1561–1627) — іспанський поет доби бароко. Унамуно цитує сонет про скульптуру, який приписують Ґонґорі (сонет LXXXIV: Lugar te da sublime el vulgo ciego…).

71

Еуженіо де Кастро (Eugénio de Castro y Almeida, 1869–1944) — поет, центральна постать португальського символізму. Наводиться цитата з поеми де Кастро «Саґрамор» (Sagramor, 1895).

72

Святий Дієґо з Алькали (San Diego de Alcalá, кін. XIV ст. — 1463) — чернець, чудотворець, прелат францисканського монастиря на Канарських островах, канонізований 1588 року.

73

Святий Педро де Алькантара (San Pedro de Alcántara, 1499–1562) — чернець-францисканець, аскет, автор «Трактату про молитву і роздум» (Tratado de la oration y la meditation) — канонізований 1669 року, тобто набагато пізніше від написання «Дон Кіхота».

74

Тобто Франциск Ассізький.

75

Томас де Челано (Tommaso di Celano, бл. 1200 — бл. 1265) — францисканець, італійський письменник XIII століття, який писав латиною, автор житія Франциска Ассізького, яке цитує Унамуно.

76

Тереза із Сепеди — йдеться про епізод із дитинства Терези Авільської, яка дійсно домовилась зі своїм братом поїхати мандрувати світом.

77

Чого природа не дасть, Саламанка не навчить (з лат., прим. перекл.).

78

Усіх наук навчає Саламанка, усім наукам — мати (з лат., прим. перекл.).

79

Пісня про мого Сіда, 2296–2301 (у перекладі Ігоря Качуровського).

80

Старшини, члени міського управління. Ідеться про епізод, викладений у 25 розділі II тому «Дон Кіхота» Сервантеса.

81

Карл І Великий (нім. Karl der Große, лат. Carolus Magnus, фр. Charlemagne, 747–814) — король франків, король Ломбардії, імператор Заходу.

82

Ідеться про Альхаферію — палац і фортецю мавританських королів.

83

Йдеться про зафіксовану у стародавньому переказі сефардів ідилічну країну, яку завоював король маврів Марсілій.

84

Легендарний персонаж, герой старовинних іспанських романів.

85

На якусь мить я відчув велику спокусу додати «і який млин», себто написати: «Бо ніхто не знає, який подвиг і який млин на нього чекає», але відразу ж я цю спокусу здолав. Я ненавиджу каламбури та гру слів, які свідчать про боягузливий і гідний усілякої зневаги розум (прим. автора).

86