Читати книгу - "Нічний цирк"

Проте поле, що простяглося за дубом під зоряним небом, порожнє. Наче тут ніколи нічого й не було, крім трави, листя й туману.

Лондон, 1 листопада 1901

Чоловік у сірому костюмі легко прослизає крізь юрбу відвідувачів. Коли він прямує до воріт, усі розступаються, наче вода, відходять убік з дороги, навіть не помічаючи його.

Але перед самими ворітьми шлях йому заступає прозора постать, що, мов міраж, з’являється з відблисків вогнища й легенького погойдування паперових ліхтариків. Чоловіку сірому костюмі зупиняється, хоча міг би без перешкод пройти крізь примарні обриси свого колеги.

— Цікавий видався вечір, чи не так? — озивається Гектор, приваблюючи зацікавлені погляди відвідувачів, що тупцюють неподалік.

Чоловіку сірому костюмі ледь помітно рухає пальцями вбраної в рукавичку руки, наче гортає сторінки книжки, і допитливі погляди зникають, втрачають зосередженість і відвертаються в протилежний бік.

Натовп і далі сновигає туди-сюди біля воріт, не зважаючи на двох співрозмовників.

— Не варто перейматися, — глузує Гектор, — половина з них чекає на появу привида на кожному кроці.

— Усе вийшло з-під контролю, — каже чоловік у сірому костюмі. — Це місце завжди було занадто велелюдним для змагання.

— Це й додавало веселощів, — заперечує Гектор, махаючи рукою в бік юрби. Його рука проходить крізь плече якоїсь жінки, і та здивовано обертається, але, нічого не побачивши, іде далі. — Хіба тобі мало всіх цих маніпуляцій за лаштунками? Ти навіть здобув Чандрешеву прихильність, аби контролювати цирк.

— Я нічого не контролюю, — відгукується чоловік у сірому костюмі. — Я створив тут атмосферу загадковості, аби замаскувати змагання й тримати його в секреті. Саме я порадив цирку переїжджати з місця на місце без попередження. Це на руку обом гравцям.

— Це тримає їх на відстані. Якби вони зійшлися в бою, як мали від самого початку, вона б уже давно здолала його.

— Невже твій стан робить тебе сліпим? Ти був дурнем, коли потрапив у цю пастку, і залишаєшся ним, якщо не бачиш, що вони одержимі одне одним. Якби ми не тримали їх на відстані, це сталося б іще швидше.

— Тобі варто було б стати дідьковою свахою, — буркає Гектор. Його звужені від злості очиці то зникають, то знову з’являються в мерехтливому світлі. — Я занадто добре тренував свою гравчиню, вона не може так безрозсудно поводитися.

— Тим не менш, вона прийшла до мене. Вона особисто запросила мене, щоб ти... — Чоловік змовкає, помітивши постать у натовпі.

— Я попереджав тебе, щоб ти обирав гравця, з яким не шкода буде попрощатися, — каже Гектор, зауваживши, що співрозмовник спостерігає за розгубленим молодиком у котелку, котрий минає їх, не помітивши, і переслідує в юрбі Чандреша. — Ти завжди прив’язуєшся до учнів. Шкода, що мало хто з них розуміє це.

— А скільки твоїх учнів самі вирішили закінчити гру? — уїдливо цікавиться чоловік у сірому костюмі, обертаючись. — Сім? Твоя донька стане восьмою?

— Цього більше не станеться, — Гектор різко випльовує кожне слово, попри свою примарну поставу.

— Якщо вона переможе — ненавидітиме тебе. А може, уже ненавидить.

— Вона переможе. Не намагайся нехтувати фактом, що вона завжди була сильнішою за твого гравця.

Чоловік у сірому костюмі здіймає руку в напрямку вогнища та посилює відгомін звуків, що лунають за межами подвір’я. Нехай Гектор чує, як істерично кричить його донька, раз по раз вигукуючи Фрідрікове ім’я.

— Як тобі здається, так звучить сила? — питає він і опускає руку, дозволивши голосу Селії розчинитися в галасі юрби.

Гектор мовчить, але язики вогню висвічують гримасу на його обличчі.

— Сьогодні тут помер невинний, — каже чоловік у сірому костюмі. — Чоловік, котрий справді подобався твоїй учасниці. Якщо вона досі не зламалася, це стане початком. Ти цього домагався? Невже попередні змагання нічого тебе не навчили? Неможливо передбачити, що тут станеться. Жоден із нас не має жодних гарантій.

— Гру ще не закінчено, — сичить Гектор і зникає там, де зливаються світло й тінь.

Чоловік у сірому костюмі крокує далі, наче й не зупинявся, і пірнає під оксамитову завісу, що відмежовує внутрішній двір від зовнішнього світу.

Перш ніж вийти із цирку, він задумливо роздивляється годинник на воротах.