Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

- Я...

Вона не могла сказати йому всієї правди. Тієї миті, коли він відкрив портал, вона дивилася на нього, неспроможна відвести погляд. Вже тоді вона не могла дозволити собі побачити його востаннє.

— Я не могла взяти на себе таку відповідальність і повернутися у свій світ разом із Трістаном. У нашому світі він міг би стати великим, але якби народився там, а зараз... У тридцять років, без освіти з його наївним поглядом на все, я не знаю, як склалося б його життя. Тим більше ні в кого в нашому світі немає козлячих ніг, і я не знаю, як би таку особливість сприйняли люди.

- Тобто ти обманула його.

- Обманула? Ні, це не так.

— Ти ж казала, що таких, як він, повно у твоєму світі.

— У моєму світі є люди з такими ж проблемами, як у всіх мешканців сірого будинку, — зітхнула вона, — люди з різними відмінностями, але тільки не з особливістю Трістана. Це не обман. Якби таких людей, як він було багато, всі ставилися б до них спокійно, але перша людина, яка з'явилася з нізвідки, у тридцятирічному віці викличе багато питань. Ніхто не дасть йому проходу, хтось проганятиме, так само як і в Айронвуді, а хтось навпаки захоплюватиметься і чекатиме на кожному кутку, щоб тільки подивитись на нього. Я просто хотіла, щоб він вірив у себе та любив себе. Він така сама людина, як усі інші. Точно такий же. І він має знайти своє місце в цьому світі, а не в моєму.

— Ясно, тобі зручніше бути разом з ним тут.

- Я не закохана в нього, якщо ви про це.

— А як же у незвичайної дівчини має бути незвичайне кохання...

— Запитайте у тих, хто вигадав цю гарну історію. У мене все досить звичайно.

— І з ким ти готова створити сім'ю в Айронвуді?

Серце Джейн затремтіло. Якби вона була школяркою, подібний діалог означав би для неї симпатію Фелікса. Але це доросле життя, в якому він ніколи не одружиться з Джейн, щоб він там у неї не розпитував.

— Чула, ви обіцяли наступного року яблуко Маркусу, він уже повідомив, що воно для мене. Тим більше за вашими законами, якщо він вручить мені його, я вже не зможу відмовити, тоді чому б і ні?

- Треба ж, як усе просто. Поки всі пліткують про твою любов до Козлоногого хлопця, ти будуєш плани на впливового "веселуна", в якого закохана половина Айронвуда. Все виявилося доволі банально.

— Половина Айронвуда? Я думала, це по вам зітхає пів Айронвуда, так що - не так вже й банально.

— Ну, я сказав би, жінки Айронвуда розділилися на два табори, та не думав, що ти будеш в одному з них.

— Але я в одному з них... — Їхні погляди зустрілися на довгу мить. Джейн думала про те, що сказала йому зараз правду нехай таким завуальованим способом, але все ж таки.

Він, несподівано бадьоро, сказав:

— Мені вже слід з'явитися у Великих Садах. Мене чекає багато роботи.

Фелікс стрімко пішов до підніжжя скелі, щоб піднятися нагору.

Серце Джейн стиснулося від думки, що він знову зникне, і вона більше його не знайде. Вона побігла за ним.

— Зачекайте, нам все одно по дорозі, я теж уже збиралася йти.

Вони швидко піднялися нагору і пішли у бік Великих Садів серед чорних голих полів. Треба ж Джейн вже встигла звикнути до подібної картини. Ось до чого вона точно не змогла б звикнути, то це до такого Фелікса. Хоч він і тримався зарозуміло і гордо, як раніше, все ж таки приховати свою слабкість йому ніяк не вдавалося. Він йшов з явним зусиллям. Джейн подумала, що не варто їй було йти разом з ним, адже йому доводиться тримати обличчя в її присутності. Може, якби він ішов сам, то не поспішав би, або взагалі зупинявся на відпочинок, але з нею він не може собі цього дозволити.

— Ви сказали, що на вас чекає багато роботи. Що ви збираєтеся робити у такому стані? Ви вже десь напрацювалися.

— Ні, я надто багато відпочивав. Тепер – маю змінити це.

Сперечатися з ним було марно.

— У вашу відсутність відбулися певні зміни.

- Цікаво які?

— Верховна Рада розглядає справу про моє справжнє походження. Ви умовно прийняли мене як шляхетну даму, адже я можу бути сільською дівчиною. Загалом, це вони й доводитимуть.

Він недбало кинув:

— Можеш забути про це. Ти правильно сказала - я прийняв тебе як благородну даму, і тільки я можу скасовувати своє рішення.

У душі Джейн зацвірінькали невідомі пташки, але вона продовжувала:

— На воротах сірого будинку повісили великий замок, щоб ніхто не міг вийти. Адже заборона на вихід завжди була негласним законом. Як Верховна Рада могла за вашої відсутності зробити цю заборону реальним ув'язненням? А Таяна? Вона взагалі має повне право розгулювати по селу, але вона живе в стінах сірого будинку і тепер теж не може...

— Це вже не має значення, — він перебив її на півслові.

— Як це не має значення ?

Джейн очікувала, що король, буде в гніві, почувши цю новину. Вона так вірила, що “люди зеленої води” небайдужі йому, а він так байдуже сприйняв почуте.