Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ліза обернулася спиною. Вона водила лійкою коло тіла, щоб нічого не розбризкувалося на мене. Я занурив пальці у її волосся й почав рухатися масажними лініями, намагаючись зайвий раз не тягнути за корені. Піни вийшло забагато: вистачило на всю довжину і ще довелося змивати.
Отож з першим етапом я впорався успішно, а от коли справа дійшла до тіла, мій член знову почав вставати.
Я намагався не притискатися до Лізи, ковзаючи мильними руками по рябих плечах, руках, спині й крижах. По маленьких грудях і великій, вабливій, можна-кінчити-просто-дивлячись-на-неї дупці. Я легенько ляснув по ній — Ліза охнула, а я насолодився тим, як трясуться її сіднички.
— Шикарна! — стиснув одну я.
Намилюючи Лізу, я гладив її. Я її вивчав. Розтяжки на стегнах і свіжий синець від нашого падіння на лівому коліні. На жижках у неї просвічуються венки, а волосся руде скрізь. Тільки на лобку темніше, і в'ється. Чарівні кучерики.
Її вульву я мив лише теплою водою. Так само неквапливо й ніжно, як раніше вона мила мене.
Ліза була вся чистенька, коли я вимкнув воду й прийнявся обтирати її махровим рушником. Я свідомо почав з голови, а тоді повів рушник униз. Лагідно притискаючи, обсушив ним Лізині груди, відтак нахилився, щоб поцілувати кожен сосок.
— Ідеальні! — Я потерся об один носом.
Волога доріжка моїх цілунків опускалася її животом і стегнами. Я обтер її ноги й вкусив за ліву сідничку — Ліза йойкнула, тоді праву — тепер радше хихикнула.
Я контролював ситуацію, час від часу поглядаючи на Лізу знизу вверх. Вона мала розслаблений вигляд. Більш впевнений, ніж коли вимкнула верхнє світло. Це тішило.
Взявши новий рушник, я обтер ним внутрішню поверхню її стегна й залишив там розсип цілунків. Кучерявий лобок — ще одна стежка легких доторків. Статеві губи…
— Тимоше… — видихнула Ліза, коли я закинув її ногу собі на плече. — Тобі… — Її дихання було важким. — Тобі точно не боляче?
Я торкнувся губами її складочок. Тендітні, пружні.
— Мені чудово, — запевнив Лізу.
Прекрасно. Неймовірно. Я так довго про це мріяв!
Її нижні губки я обцілував скрізь, а тоді обережно розсунув складочки пальцями й ковзнув по малих статевих губах язиком. Лизнув клітор, і згори почулось охкання. Ліза вигнулася мені назустріч. Я стис її сідницю, повертаючи вульву зручніше, і ще раз ніжно ковзнув язиком по клітору. Черговий стогін — і я підвів голову до Лізи.
— Як ти любиш, щоб тебе пестили? — запитав її, осипаючи вульву легкими цілунками.
Ліза дивилася на мене з-під опущених вій. Губи червоні, вологі, розтулені. Щоки горять, очі блищать, мокрі довгі пасма вкривають груди.
Вона походила на русалку в Навський тиждень. Наче щойно вийшла з води, щоб утягнути мене за собою. Утім, їй зайві були співи й танки: я вже зачарований — я радо піду за нею сам.
— Лізо? — покликав я, і вона гучно глитнула.
— Ти просто… цілуй, як у губи цілуєш.
— Отут? — уточнив я й цьомкнув клітор.
— М-гм… — Ліза вигнулася ще більше, притискаючись спиною до стіни. — І поблизу.
— А як щодо пальців? — Я обвів двома вхід у піхву.
— Якщо тільки… — сапала Ліза.
— Не вводити? — припустив я, і вона видала набір задоволено-згодних звуків.
Я продовжив робити все неквапом. Схоже, їй підходив темп. Мені, зізнатися, теж.
Вільною рукою я водив по члену. Водночас із тим, як масажував вхід у Лізину піхву.
Цілувати її було солодко всюди. Я хмелів від її запаху, від того, якою чутливою вона була. Гладенька, слизька й тепла.
Коли Лізині пальці занурилися в моє волосся, я зрозумів, що вона близька до кульмінації. А коли разом із високим і протяжним пищанням (ніколи не чув, щоб Ліза брала такі високі ноти) її м'язи почали скорочуватися, я кінчив разом із нею.
Задоволення накочувалося на мене хвилями. Більшими й потужнішими за попередні. Мені здавалося, я захлинуся ними… Своїми почуттями до Лізи… П'янким відчуттям її у руках і на язиці…
— Ти неймовірний! — блаженно всміхалася Ліза з заплющеними очима.
«Здається, я кохаю тебе», — ледь не бовкнув я.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.