Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Лола вийшла на роботу і з успіхом пройшла випробувальний термін. Гордій намагався її відмовити, казав, щоб ще відпочила, але дівчина навпаки на роботі забувала про свої печалі. Тому врешті-решт чоловік здався, бачачи, з яким натхненням Лола говорить про ресторан.

Сам він теж працював, треба було підтягти хвости. А ще чекало відрядження. Але він боявся кидати Лолу надовго, тому, переговоривши з батьком, попросив того вирішити питання з укладанням договору.

Батько, почувши, чому Гордій не може їхати, спочатку погодився. Але згодом знову відновив розмову про стосунки Гордія та Лоли.

- Ти добре подумав, роблячи їй пропозицію? - чоловік насупився.

- Так, тату. Ще ніколи я не був такий впевнений у правильності своїх дій.

- Гордій. Ти ж розумієш, що таке сім'я, де немає дітей. Тоді навіщо це все?

Введенський-старший окреслив рукою коло, натякаючи, мабуть, на бізнес та багатство сім'ї.

- Для кого я стараюся? А ти? Кому ти передаси свою справу?

Гордій мовчав.

- А ще подумай про маму. Вона спить та бачить повний будинок онуків. Чи ти готовий сказати їй, що позбавиш її мрії?

- Пап. Про що ти зараз говориш? Ти чуєш себе? Через мене і тільки через мене Лола не може мати дітей. І що ти пропонуєш? Кинути її та йти запліднювати інших баб, здатних народити? Тільки щоб мамі було з ким няньчитися?

Так, кожен чоловік був по-своєму правий. І кожен турбувався про ту, кого любив. А батько, незважаючи на стільки років шлюбу, продовжував віддано любити свою дружину, матір Гордія. І якщо вона хотіла онуків – він теж хотів їх для неї.

- Скажи, якби мама була безплідна, ти б її покинув? Та ще й розуміючи, що все це - з твоєї вини?

Батько мовчав. Що тут відповісти?

- Ні, не кинув би...

Ось і Гордій. Тепер він намагався якомога більше часу бути поряд із Лолою. Забирав її з роботи, бо вона працювала пізно. У вихідні возив гуляти на природу, влаштовуючи пікніки. Водив у кіно. Іноді Лола погоджувалася повечеряти у ресторані. Тоді Гордій вигадував щось оригінальне. Або питав, де б вона хотіла побувати. Ну, виходячи із професійного інтересу.

Вони начебто проходили зараз цукерково-букетний період, якого не мали.

Гордій кілька разів кликав Лолу у гості, але вона незмінно відмовлялася. Посилалася на Ваську, який чекає вдома. Хоча чоловік розумів, що причина в іншому.

Лола просто була поки що не готова до близькості.

Він іноді напрошувався до неї у гості. На вечерю чи чай. Але ніколи ініціатива не йшла від неї. І жодного разу більше Гордій не ночував у затишній Лолиній спальні. Хоча дуже хотів би.

Дівчина ніби продовжувала тримати дистанцію. І як цю дистанцію скоротити – чоловік не знав.
Він намагався цілувати її, іноді ніжно, іноді пристрасно. Але це ніколи не мало продовження. Як тільки Гордій хотів погладити Лолу інтимніше, вона одразу відсторонювалася, наче кам'яніла.

Чоловік, який раніше мав регулярні сексуальні стосунки, зараз навчився стримувати свої бажання. І йому навіть на думку не спадало вгамувати голод на стороні. Навпаки, за однієї думки про інших жінок ставало нудно. Вистачить йому Аліни...

А ще Лола поки не готова була йти до лікарів та обстежитись. Гордій розумів і поважав її думку, не наполягав.

Так вони зустрічалися майже кожен день. Начебто побачення чоловіка і жінки. Але без будь-якого вогника.

Скільки б так тривало, важко було сказати, поки одна подія все ж таки не змінила хід речей...