Читати книгу - "Хрещений Батько"

боявся, що мені доведеться повідомити вас про те, що ви вже не жилець. І тому я справді був потішений, як ніхто, коли міг сказати вам, що це лише «бородавки». Бо ваші пісні дали мені стільки втіхи, допомагали мені спокушати дівчат, коли я був молодший, а ще й тому, що ви справжній артист. Але ж ви разом з тим і вельми зіпсована особа. Чи ви думаєте, що оскільки ви Джоні Фонтане, то у вас не може бути рак? Або пухлина мозку, яка не піддається хірургічному втручанню? Або серцева недостатність? Чи ви вважаєте себе безсмертним? Що ж, згоден, це не та музика, яка втішає слух, але якщо вам хотілося б побачити справжню біду, то ходімо пройдемося по лікарні, і ви тоді заспіваєте про ті ваші поліпи пісню кохання. Отож годі лити сльози і беріться за те, що треба зробити. Ваш фельдшер Адольф Менжу може підшукати вам підходящого хірурга, але якщо він спробує увійти в операційну, я б пропонував заарештувати його за замах на ваше життя.

Джуліс намірився вийти, коли Валенті сказав:

— Так його, докторе, це було дохідливе, популярне пояснення.

Джуліс крутнувся і запитав:

— Ви завжди заливаєте собі очі ще до обіду?

— А то ж як, — відповів Валенті, посміхаючись до нього настільки доброзичливо, що Джуліс проказав лагідніше, ніж збирався.

— Зважте на те, що через п'ять років вас не стане, якщо ви чинитимете так і надалі.

Валенті, незграбно підтанцьовуючи, наблизився до Джуліса. Дихаючи перегаром, він схопив Джуліса в обійми, весело й голосно сміючись, перепитав:

— Через п'ять років? — Він все ще сміявся. — Невже доведеться чекати аж так довго?

***

Через місяць після операції Люсі Манчіні сиділа біля плавального басейну готелю «Вегас», тримаючи в одній руці склянку з коктейлем, а другою погладжуючи Джулісову голову, що лежала у неї на колінах.

— Тобі не треба збиратися з духом, щоб наважитися, — підкушував її Джуліс. В нашому номері на нас чекає шампанське.

— А ти певен, що так скоро все увійшло в норму? — запитала Люсі.

— Я ж лікар, — відказав Джуліс. — Сьогодні особливий вечір. Ти хоч усвідомлюєш, що я буду першим хірургом у світовій медичній практиці, який випробує на собі наслідки медичної операції»? Знаєш, є що порівняти: до того й опісля. Я матиму втіху, описуючи це для журналів. «Бачите, якщо «до того» існувала втіха психологічного порядку і з огляду на обізнаність хірурга-інструктора, то післяопераційний коїтус був надзвичайно приємний винятково через свою невралгічну...» — Він замовк, бо Люсі так смикнула його за чуба, що він аж зойкнув від болю. Вона глянула насмішкувато на нього згори:

— Якщо ти не будеш задоволений сьогодні, я з повним правом можу сказати тобі: «Сам винен».

— Я працюю з гарантією. Я все сам спланував, хоча і доручив чорнову роботу старому Келлнеру, — відповів Джуліс. — Гаразд, треба трохи спочити, бо на нас чекає шалена ніч дослідницької діяльності.

Коли вони піднялися до свого номера — тепер вони жили разом, — на Люсі чекала несподіванка: вишукана вечеря і поряд з її бокалом шампанського в коробці для коштовностей масивна весільна обручка з діамантами.

— Це ще раз доводить, наскільки я впевнений у своїй роботі, — пояснив Джуліс. — Тепер нумо пересвідчимося, що ти її заслужила.

Він був з нею дуже лагідний і ніжний. Спочатку вона трохи побоювалася, її плоть уникала його дотику, але згодом, упевнившись, вона відчула, як в її тілі збудилась пристрасть, якої вона ще ніколи не відчувала, і коли після першого разу Джуліс прошепотів: «Я чудово працюю», — вона прошепотіла у відповідь: «О, так, чудово; так, чудово». Вони обидва засміялися і почали кохатися знову.



КНИГА ШОСТА

Розділ 23

Після п'яти місяців вимушеного перебування на Сицилії Майкл Корлеоне нарешті почав розуміти вдачу свого батька, його призначення. Почав розуміти людей, подібних до Луки Бразі чи до безжального капореджіме Клеменци, збагнув, чому його мати несе свій хрест, не ремствуючи. Бо на Сицилії він побачив, ким би вони були, якби не повстали проти своєї долі. Він зрозумів, чому дон завжди говорив: «Кожній людині передбачене лише одне призначення в житті». Побачив, чому виникає зневага до влади й законного уряду, зрозумів, чим пояснюється ненависть до порушників «омерти» — закону мовчання.

Вдягненого в поношене вбрання, з довгастим кашкетом на голові, Майкла доставили з пароплава, що пристав до берега в Палермо, в саме серце острова Сицилія, в провінцію, контрольовану мафією, де місцевий капореджіме добряче заборгував його батькові за якусь давнішню послугу. У цій провінції знаходилося й містечко Корлеоне, назву якого дон узяв собі замість прізвища, коли багато років тому емігрував до Америки. Уже нікого з донових родичів не залишилося на цьому світі. Жінки повмирали від похилого віку. А чоловіки загинули у вендетах або ж емігрували до Америки, Бразилії чи до італійських провінцій на материку. Пізніше він довідався, що це невеличке бідне містечко посідає перше місце в світі за кількістю вбивств на душу населення.

Майкла поселили як гостя до помешкання нежонатого мафіозового дядька. Цей дядько, хоча йому було вже за сімдесят, все ще працював лікарем у своїй окрузі. Самому мафіозо теж було під шістдесят, він служив габелото при великому маєткові, що належав одній з найшляхетніших родин Сицилії. Габелото — щось на зразок наглядача над помістям багача — дивився, щоб бідні не займали незасіяних земель, щоб ні в який спосіб не зазіхали на майно, не браконьєрували, не дозволяли собі спаш, не випасали скотину й вівці на луках. Словом, габелото — це мафіозі, котрий за певну винагороду охороняє майно від бідняцьких зазіхань, законних чи незаконних. Якщо хтось із бідняків намагався вдатись до закону, який дозволяє йому купувати оброблену землю, габелото погрожував йому заподіяти тілесних ушкоджень, а то й вбити. Усе робилося дуже просто.

Дон Томмазіно контролював також розподіл води в цій місцевості й не допускав будівництва нових плотин, якщо таке пропонувалось центральним італійським урядом. Ці плотини зруйнували б прибутковий для дона бізнес по продажу води з артезіанських джерел, збили б ціну на воду, зіпсували б всю систему водопостачання, яка складалась протягом століть. Дон Томмазіно дотримувався старих поглядів і уподобань, він не бажав вплутуватися в контрабанду