Читати книгу - "Чорна акула в червоній воді"

Я ледве звівся і пошкутильгав слідом. Плентав так хвилин двадцять, поки не натрапив на них у якомусь темному підворітті. Воно пахло пліснявою та нечистотами. Гурт стояв тісним кільцем, обличчями досередини.

— Тримай їй руки, — сказав хтось.

— Вже не дише, — відповів другий.

Я прихилився до стіни і, засунувши руку до кишені, намацав пістолета.

— Гей, — покликав їх. — Забирайтесь до дідька!

Кілька підлітків обернулося. Я дістав пістолет. Натовп позадкував. І знову наперед виступив той здоровань. Його манера скрізь висуватися починала мене дратувати.

— Несправжній, — презирливо сказав він. — Не лякай. Бий його, хлопці!

Не помітив, звідки в нього з’явився дрючок. Здоровань замахнувся і поцілив мені в плече. Я заточився, і вся зграя з криком кинулася вперед. Великим пальцем я зняв запобіжника і, не цілячись, вистрілив. Зойк здорованя заглушив усе. Куля зачепила йому стегно. Зграя кинулася врізнобіч.

…Вона вже не була красунею-Янголятком. На ній був геть пошматований одяг, а тіло, здавалось, складалося з самих синців. Я став на коліна. Вона ще була жива. Повіки затремтіли, і я почув тихе: «Спасибі.» Приклав до грудей вухо — серце не билося.

Здоровило, як пес з перебитим хребтом, стогнучи, відповзав углиб двору. Я підійшов і що було сили садонув його ногою в обличчя.

Ці дві смерті вибили мене з колії. Я брів вулицею і содом навкруги вже майже не хвилював мене. Іноді я штовхав когось у груди, а якщо дорогу перегороджував натовп, витягав пістолета, і це завжди мало дію. Коли клоччя туману огортало якийсь будинок, звідти відразу долинало репетування, дзвеніло скло і починали вибігати люди. Іноді напіводягнуті, іноді — зовсім голі. Деякі пари швидко вгамовувались у кущах або на найближчій лаві. Інші кидались навздогін за перехожими. Двоє інтелігентних на вигляд «очкариків» у білих сорочках із краватками-«метеликами» і скрипковими футлярами відбивалися парасольками від настирних дівиць, що вибігли з гуртожитку. Скоріше всього, з гуртожитку войовничих німфоманок.

Я обходив, як міг, кожну хмару, іноді роблячи гак у кілька кварталів. Час від часу десь починав могутнім басом гудіти завод. Із провулку, мов із засідки, повільно виїхав міліцейський автомобіль із гучномовцем і почав виголошувати заклики до спокою. Навколо нього швидко зібрався натовп. З автомобіля витягли двох міліціонерів і почали бити. Лаючись і стріляючи в повітря, ті зникли в найближчому дворі. Натовп виштовхав автомобіля на місток і скинув униз. Його зразу ж охопило полум’я.

Поряд із меблевою крамницею палав комерційний кіоск. Він, мабуть, був облитий бензином, бо в деяких місцях уже розпікся до червоного, і від нього йшов нестерпний жар. Фарба, що облізла зі стін, пузирилася навколо, наче з-під асфальту раптом забив гейзер.

У жовтих відблисках було видно, як старий і стара, подружня пара, намагалися витягти через розбите вікно меблевої крамниці величезну шафу. Всередині було видно якусь живу масу, що ворушилася. Наче мурахами, магазин був набитий людьми. Поряд із палаючим кіоском стояв пожежний автомобіль, але гасити вогонь ніхто не збирався.

Далі вулиця, тиха і порожня, поринала в темряву. Комерційні кіоски виринали з мороку, наче чудернацькі хижі на безлюдному острові. В цьому районі міста панувала темрява і не було помітно жодних ознак життя.

Я йшов з півгодини, поки натрапив на освітлений будинок. Вивіска «Кафе» підморгувала мені синім неоном і запрошувала увійти. Але я тепер став страшенно недовірливим. Скрадаючись, обійшов навколо і зазирнув у бічне вікно. Шість дівчат років по дев’ятнадцять, здається, ті, що переслідували двох скрипалів, біля стійки наповнювали склянки з різнокаліберних пляшок зі строкатими наклейками і спорожняли одну за одною. Час від часу то одна, то інша вибігала на поріг. Їх нудило. Під стелею клубочилася жовта хмаринка. Я трохи здивувався, не виявивши нічого схожого на секс. Але майже зразу помітив у дальньому закутку сцену лесбійського кохання. Дівчина з голим торсом сиділа на стійці, прихилившись до стіни, а дві інші торкали її груди губами.

Зсередини долинали звуки музики, і їм у такт дівчина на стійці згинала і розгинала довгі, чудової форми ноги. Її руки притискували голови подруг до грудей. Час од часу вони облишали її і довго цілувалися.

Може, я збоченець, але одержав велике задоволення від цієї сцени. Дивився б до ранку, та якийсь рух у кінці вулиці відвернув мою увагу. Я тихо визирнув із-за рогу. Серединою вулиці йшов чоловік у темному костюмі з краваткою і в окулярах. У руках у нього був автомат «АКС» зі складним прикладом.

Я притиснувся до стіни. З автоматом жарти погані. Побачивши світло, чоловік пригнувся і, наче командос, перебіжками, ховаючись за деревами, побіг до дверей. Світло з великих скляних вікон упало на нього, і я зміг його роздивитися. Костюм був зім’ятий, у пилюці і з підозрілими плямами. Вузол краватки теліпався на рівні грудей, а її кінець сягав майже до колін. Перекошене, блискуче від поту обличчя, незважаючи на посмішку, жахало.

Безкарність, здається, звела з глузду всіх добропорядних обивателів у нашому містечку. А може, «Марина» має побічну дію і пробуджує садистські нахили?

Притиснувшись обличчям до скляних дверей, чоловік вдивлявся досередини, радісно зареготав, стусонув двері ногою, і коли вони розчинилися, випустив чергу. Мені заклало вуха, але я встиг розчути крик і дзвін битого скла.

Чоловік стріляв, поки не закінчився ріжок. Поліз у підсумок, що висів на плечі, за наступним. З кафе не долинуло жодного звуку. Чия