Читати книгу - "Рослини проти Зомбі. Новорічний гандал, Стружик Лев"

— Що ж, мої любі друзі, принаймні, ми стали більш радими та поважними одне до одного.

— Саме так, — відповів Горохостріл. — Якби не це, ми б і Новий рік святкували без нічого, особливо без нашого новорічного столу.

— Зате навчилися обіцяти не сваритися! — додав я, дивлячись на друзів із задоволеною посмішкою.

— Це точно! — погодилися Губка Боб і Патрік. Вони підморгнули одне одному й голосно засміялися, піднімаючи настрій усім.

Святий Нептун, спостерігаючи за компанією, мимоволі посміхнувся, але одразу повернув собі серйозний вигляд. Він нахмурив брови й промовив:

— Ну, принаймні, ми будемо більш серйозно ставитися одне до одного… І не сваритися! — Від цих слів його очі раптом спалахнули яскравим світлом, що змусило всіх навколо здригнутися.

— Як скажете, Нептуне! — весело відповів Патрік, але його погляд видавав легкий сміх, який він намагався приховати.

— Обіцятимемо на всі сто відсотків! — вигукнув Губка Боб, теж тихенько сміючись, слідуючи прикладу друга.

— Ну, подивимося, як ви дотримуватиметеся своїх обіцянок, — суворо сказав Нептун, але його голос потеплішав. — І не кликатимете мене через дурниці. Краще кажіть "Святий Нептун!", якщо хочете висловити емоції, це безпечніше! Ух... Але тепер, здається, ми готові до Нового року!

— Тоді, чого ж ми чекаємо? — вигукнула Соняшник. — Давайте вже сідати за новорічний стіл!

Друзі підійшли до столу, який був ідеально гладеньким після усіх зусиль. Вони тільки збиралися розпочати святкову вечерю, як раптом у дверях почули стукіт.

— Га? — здивувалася Соняшник, озираючись на звук.

— Хто це до нас прийшов? — запитав Горохостріл, насторожившись. Він був впевнений, що нікого не запрошував.

Насправді, запросити гостей було моєю ідеєю. Ще під час сварки через торт я швидко написав запрошення своїм знайомим товаришам і сусідам, запросивши їх на святкування Нового року у домі Горохостріла та Соняшника. У такі складні часи, навіть коли життя стає важким, один день, проведений разом з друзями та сусідами, може змінити все.

Щоб заспокоїти друзів, які трохи нервували, я підійшов до дверей і сказав:

— Ой! Мало не забув! — усміхнувшись, я поклав руку на дверну ручку. — Я ж запросив у гості… — і відчинив двері з вигуком: — Гостей! Вітаю вас!

За дверима стояли Едуард, друг Губки Боба, із гітарою у руках; його весела компанія знайомих мені рослин і людей; а також Дядько Лев з Дідусем Левом. Їхні усміхнені обличчя одразу розсіяли всі сумніви.

— Усім привіт! Ми прийшли за запрошенням Лева! — сказав Едуард, піднімаючи руку в дружньому жесті.

— Радий, що ви всі тут, — відповів я, кивнувши їм з теплом у голосі.

— І вчасно до початку Нового року! — додав Горохостріл, вітаючи гостей.

— Едуарде! Привіт, друже! — радісно закричав Губка Боб, підбігаючи до свого друга.

— Привіт, Губко Бобе! Як справи? — відповів Едуард, тиснучи йому руку.

— Все добре! Ми тільки що завершили прикрашати будинок! — з гордістю сказав Губка Боб.

— І святковий стіл! — додала Соняшник, кивнувши на накритий стіл, що сяяв у світлі гірлянд.

— Гм… Що ж, у такому разі… — почав Едуард, але його перебив Дядько Лев.

— Зачекайте! Дайте нам висловити своє слово! — сказав він, піднімаючи руку.

— Так, це терміново! — додав Дідусь Лев із серйозним виразом обличчя.

— О, Дядьку Леве! Дідусю Леве! Доброго вечора! Що сьогодні наготували, і... Чого ви такі засмучені? — запитала Соняшник, дивлячись на них з хвилюванням.

— Ми тут прийшли взагалі з хорошими… — почав Дядько Лев.

— Але й одночасно з поганими новинами, — продовжив Дідусь Лев, піднімаючи страви, які вони готували разом. Серед них був чорничний пиріг, що виглядав злегка вибухнутим.

— Ми тут готували деякі страви, і вони по дорозі… вибухнули, — сказав Дідусь Лев. — Але не всі. Лише мій чорничний пиріг…

— І мій "Салатний бум"! — додав Дядько Лев, тримаючи іншу страву, яка продовжувала тихо потріскувати. — Він досі вибухає без перестану! Не знаю навіть, чому так.

Соняшник подивилася на ці страви з подивом, але одразу усміхнулася й сказала:

— Нічого страшного, Дядьку Леве та Дідусю Леве! Ви старалися, і це головне. Заходьте, чого стоїте? Вхід до мене вільний для всіх гостей!

— УРА-А-А!!! — вигукнули всі гості, поспішивши до святкового столу, де розпочалося справжнє святкування Нового року.

Горохостріл, Соняшник та їхні друзі сиділи за святковим столом, який буквально сяяв завдяки їхнім спільним зусиллям. Атмосфера була теплою й радісною: усі їли смачну піцу, приготовану Нептуном, і млинці від Патріка, співали, розмовляли та сміялися. Час минав у дружньому спілкуванні, і кожен відчував, що це свято дійсно вдалося.

— Це добре, що ми встигли усе підготувати до початку Нового року, — сказав Горохостріл, поглядаючи на всіх із задоволенням. — І знаєш, що у цьому є головне?

— Ні, а що саме? — запитала Соняшник, повернувшись до нього.

— Що сваритися у це свято не треба, — відповів він. — Просто треба бути трохи поважним і дружелюбним. І тоді жодних сварок не виникатиме у людей, тварин і рослин.

— Це точно! — погодилася Соняшник, усміхаючись, де вона підвелася, щоб обійняти Горохостріла. — Бути дружелюбним — те слово, яке почує кожен, хто сваритиметься. Я люблю тебе, Горохостріле.

— І я тебе, Соняшнику, — відповів Горохостріл, ніжно тримаючи її за руки.

— Гей, друзі! — раптом вигукнув Едуард, дивлячись на годинник. — Подивіться: через кілька секунд настане Новий рік!

— О-о-о! Це ж чудово! — зрадів Містер Крабс. — Давайте вже рахувати з десяти до одного! Чого ж ми чекаємо?

Усі приготувалися і разом почали рахувати:

— Десять! Дев’ять! Вісім! Сім! Шість! П’ять! Чотири! Три! Два! Один!

І... Дзинь! Нарешті настав Новий 2024 рік.

— УРА-А-А-А-А-А!!! — вигукнули всі разом, підхопившись зі своїх місць. Залунали оплески й сміх. Усі почали обіймати одне одного, вітаючи з Новим роком.