Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Із самого ранку, ще до роботи, Анна лежала в ліжку і крутила телефон у руках, розмірковуючи. Подумки вона вже кілька днів поверталася до спогадів про свою давню подругу Лєру. Нарешті, зібравшись з думками, Анна відкрила список контактів і насилу знайшла старий номер Лєри. «Може, вона вже змінила його?» - подумала Анна, але все ж зважилася.

- Алло? - у слухавці почувся знайомий голос.

Анна знову одразу відчула хвилю тепла, немов шматочок минулого увірвався в її сьогодення.

- Привіт, Лєро, це я, Анна. Ти мене пам'ятаєш?

Лера розсміялася:

- Анна? Звичайно, пам'ятаю! Як тебе можна забути? Стільки часу минуло. Як ти? Чим займаєшся?

- Ох, я теж у шоці, що ми так давно не спілкувалися. Працюю психологом, та ще й для мільйонерів, уявляєш? - з легкою усмішкою відповіла Анна.

- Психологом? Для мільйонерів? - Лера тихо хихикнула. - Як несподівано. Але, знаєш, це так у твоєму стилі! Ти завжди була цілеспрямованою.

- Так уже... А ти як? Чим займаєшся? - Анна намагалася звучати невимушено, хоча всередині її розривали суперечливі почуття.

- Ох, у мене все змінилося. Після університету я так і не пішла за професією. Замість цього стала займатися закупівлями одягу в Туреччині. Тепер у мене невеликий магазинчик. Продаю модні речі, уявляєш? Зовсім інше життя, але я в захваті. Ось так все і закрутилося, - Лєра говорила з натхненням.

- Круто! Я рада за тебе. Магазин - це щось, особливо якщо в тебе виходить. А взагалі, слухай... Я хотіла в тебе дещо дізнатися, - Анна трохи забарилася, але потім видихнула і поставила запитання. - Що ти знаєш про Діму? Як він зараз?

Лера трохи замовкла, явно здивована.

- Діма? Хм, давно про нього не чула, але... Наскільки я знаю, його батько відійшов від справ і передав будівельну компанію синові. Тож Діма тепер головний. І, так, він ніби як одружений. На моделі. Така красива, ну, знаєш, із тих, що вічно миготять на обкладинках журналів.

Слова Лєри зачепили Анну. Серце кольнуло, але водночас з'явилося якесь відчуття полегшення. «Він одружений,» - подумала вона, і це чомусь заспокоїло її. Отже, візит Діми був радше професійний.

- Ось як... Я навіть не знала, що він одружений, - тихо промовила Анна, намагаючись приховати свої змішані почуття. - А ти його давно бачила?

- Ой, та ні, давно не спілкувалися. Я чула тільки через спільних знайомих. Але, знаєш, якщо хочеш дізнатися більше, можемо якось зустрітися. Заходь у наш магазин, я тобі покажу нову колекцію. Ми якраз отримали класні речі з Туреччини. Приміряєш що-небудь, відволічешся.

Анна усміхнулася:

- Це гарна ідея. Треба буде зазирнути.

- Обов'язково! - радісно сказала Лера. - Анно, слухай, я так рада, що ти подзвонила. Сподіваюся, ми побачимося скоро!

- Так, мені теж було приємно тебе почути. До зустрічі! - відповіла Анна і відключила дзвінок.

Анна відклала телефон і на мить задумалася. Думки про Діму все ще не покидали її, але тепер вона почувалася спокійніше. Можливо, його візит був усього лише частиною його внутрішнього пошуку. «Він одружений... значить, усе серйозно,» - повторила вона про себе. Це додавало впевненості, що Діма прийшов до неї по професійну допомогу, а не заради чогось іншого.