Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

     Кров зі шматками плоті та понівеченими частинами скафандра Тломба була навіть за п'ятнадцять метрів від його тіла, точніше найбільшого шматка тіла, хоч і сам я мріяв прибити цього морального виродка, але не в такий спосіб.  

     Навіть після його смерті народ не припиняв вбивати кирки в залишки його тіла, було повне розуміння, що розуму в цих людях практично не залишилося. Подія ще раз засвідчила, що необхідно якнайшвидше вибиратися звідси, поки я сам не перетворюся на подібного звіра в образі людини.

     Ще на самому початку ми сховалися за поворотом і спостерігали за подіями, що відбуваються. Втрутитися туди ні в кого з нас не виникло бажання, що я що брати з огидою за цим спостерігали.

      І якщо в мені говорило виховання людини двадцять першого століття, то братам була огидна влаштована бійня з інших причин. Вони вважали цю бійню нечесною, на їхню думку, у наглядача не було жодного шансу на порятунок. Я трохи не розумів їхню логіку, але вони вважали, що ворогові необхідно залишати лазівку для перемоги. 

       Правда потім ніхто не заважає вбити ворога на виході з цієї самої лазівки.  Як я вже говорив, мені не зрозуміла їхня логіка, все таки хоч ми і схожі зовні, і навіть нібито є одним видом - людьми, але вони, одним словом, інопланетяни і з земними мірками до них підходити не можна.

      На вбивстві Тломба всі досягнення повстання й закінчилися. Вже за двадцять секунд через ліфтову шахту впало кілька балонів. Які незабаром здетонували і випустили з себе газ. Прямо на очах ті, хто потрапляв під його вплив, починали кричати від болю і кататися по землі.

      Мабуть, це була спеціальна зброя проти агресивно налаштованих людей. У зв'язку з тим, що складна техніка не працювала довго, у шахті використовували хімічну зброю замість звичайної.

      Я з братами тільки-но побачили балони, що летять, одразу побігли якомога швидше у свої штольні. Була в нас надія, що газ до нас не дістане там, от і бігли щодуху. Але вона не виправдалася, вже там нас усе-таки дістав газ, і хоч він і був меншої концентрації, але однаково біль був моторошний.

       Минуло кілька секунд і я втратив свідомість. Брати ж втратили її ще раніше. Одному Рогу добре, він переживав черговий стрибок своїх здібностей, а тому ховався в найвіддаленіших місцях шахти, аби його не діставали шуми й запахи основної частини.

     Повстання закінчилося нічим. А за Ізнером наступного дня прийшли спеціальні люди. За словами Рога, це були ті справжнісінькі псиони, про яких він мені розповідав. Для нас же ці події закінчилися лише підвищенням норми на тиждень.

     Протягом кількох днів усіх, хто засвітив свої незвичайні здібності в цьому дурному повстанні, забрали в невідомому напрямку. Ми переживали що і за нами прийдуть, але на щастя цього не сталося. Більше половини старожилів у такий спосіб покинули шахту. Не знаю куди їх забрали, але навряд чи з хорошими цілями. Після цього ми стали ще старанніше приховувати свої здібності від усіх, хоч і до цього не хвалилися їхньою наявністю.

    Ці події довели, що нагорі про незвичайні можливості деяких із нас знали, і в них навіть були спеціально навчені люди для протистояння нам. Після такого показового провалу повстання, навіть найпалкіші прихильники боротьби притихли.

     Та й їх залишилося мало, можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Єдиний добрий наслідок повстання був у тому, що на шахті настала тиша, усі намагалися привертати якомога менше уваги. Ніхто не хотів покинути шахту в невідомому напрямку.

     Також варто відзначити приєднання до нашої компанії майбутніх втікачів обох братів. Вони також виявилися володарями необхідного відхилення в геномі і змогли засвоїти зміни, що даруються раксанітовим випромінюванням. В обох братів мутація пішла фізичним шляхом.

    Невіс став володарем просто феноменальної сили і витривалості, він міг у своїх долонях розтерти каміння в пил. Міг працювати кілька діб без прояву ознак втоми. Тож додавання до нашої компанії такого силача було дуже доречним.

     Троді ж пішов трохи іншим шляхом мутації. Він сам дещо зменшився в розмірах, при цьому його сила лише трохи поступалася братові. Ще він став дуже кумедно і швидко говорити. Спочатку він у нас цікавився, чому ми так повільно з ним говоримо. Виявилося, що його суб'єктивний час прискорився в кілька разів.

      І якщо на початку це відображалося тільки у швидкості його мислення, то незабаром і його рухи стали швидшими. Було відчуття, що він став жити в іншому потоці часу, що тече з більшою швидкістю.

    Поповнення таких хлопців у нашій компанії пішли нам на користь. По-перше, тепер ми всі разом працювали в одній штольні. Я розм'якшував гірську породу, Невіс, володіючи величезною витривалістю і силою, відколював її, а Рог з Троді відносили у візки. 

     Попри те, що нам потрібно було виконати аж чотири норми, ми все одно справлялися годин за шість-сім. Усе таки ми всі були вже не звичайними людьми і наші здібності давали змогу сильно економити час.

     —  Думаю, настав час посвятити вас у наші плани,- почав я говорити одного вечора місяці два тому братам, коли переконався, що вони помирати від впливу раксанітового випромінювання не збираються.

     —  Це про ті, в яких ви копаєте підкоп? --Посміхнувся Невіс, посмішка на обличчі природженого вбивці мала доволі страхітливий вигляд.

    —  Та ось такі ми з тобою конспіратори Льоха,- вимовив Рог, його ця ситуація забавляла. Особливо тому, що ми самі прагнули якомога сильніше приховувати нашу діяльність, а тут виявляється це все було марно.

    —  Ви непогано приховували свої дії, але не для тих, з ким ви живете і бачитеся щодня. Сумніваюся, що будь-хто ще на шахті знає про ваше бажання втекти, - відповів Невіс. -- Хіба, що Ізнер, але ви намагалися не зустрічатися з ним, та якби він дізнався б про це, він навряд чи з власної волі видав би вас. Думаю, він тільки порадіє вдалій втечі.