Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

цього корабля та в кутах його старомодних коридорів. Вік

пригодництва повернувся, а з ним ізнову прибув і цей старий

воїн: із вигостреним наново мечем та начищеним до блиску

обладунком, що тимчасово, за роки служби ломовиком, був

потьмянів. Звісно, Елві знала, що це лише така собі

психологічна проєкція, що це свідчить більше про її власний

стан духу, ніж про фізичні якості корабля, але цим зачарування

не

применшилось.

«Едвард

Ізраель»

укотре

став

колонізаційним кораблем, і його трюми були повні складаних

будиночків

та

проб

із

високих

верств

атмосфери,

штампувальних лабораторій, і знайшлося там місце навіть для

повторно-розкидувального фемтоскопа. Чого вони там тільки не

мали: і дослідницько-картографічну команду, й геологічно-топографічну групу, й гідрологічну бригаду, й екзозоолічну

робочу групу, до якої втрапила Елві, й ще багато чого. Рівний

університету колектив докторів фізичних наук і гідний цілої

урядової лабораторії багаж поштової документації. Поміж

екіпажем з одного боку й колоністами з другого — тисяча осіб.

Були вони небесним містом і повною пілігримів шхуною, пов’язані і з Плімут-Роком, і з Дарвіновою мандрою на «Біґлі»

водночас. Була це найвеличніша та найгарніша пригода з усіх

авантюр, на які тільки будь-коли пускалося людство, й Елві

заслужила на місце в тутешній екзобіологічній команді. Отож

уявити, в такому контексті, буцім сталь і кераміка цього корабля

просякли чуттям радості, було дозволенною ілюзією.

І всім цим правив єдиний правитель — губернатор Траїнґ.

Вона бачила його кілька разів протягом тих місяців, які вони

пережили,

прискорюючись

і

гальмуючи,

моторошно

проповзаючи поміж кілець, а тоді знову прискорюючись та

гальмуючи. А порозмовляти з ним їй пощастило аж перед самою

висадкою на Ілус.

Худенький був із Траїнґа чоловічок. Його червоного дерева

шкіра й мов припорошена снігом чуприна нагадали їй декого з її

дядьків, а часта усмішка вселяла певність і заспокоювала. Вона

саме стояла на обсерваційній палубі, уявляючи собі, начебто

спрямовані на цю планету екрани високого розрізнення — це

справдешні вікна, й нібито світло оцього незнайомого їй сонця й

справді відбивається від широких заболочених морів та високих

заморожених хмар і потрапляє безпосередньо в її очі, дарма що

гальмівне тяжіння означало: вони ще не вийшли на вільну

орбіту. Дивне й прекрасне було це видовище. Єдиний на всю

планету масивний океан, рясно всіяний островами. Величезний

континент, що вигідно розлігся на половину півкулі,

найширший на екваторі, а чим далі на північ і південь, то дедалі

худіший. Офіційна назва цього світу була Берінґів Огляд-4 — за

найменуванням тієї проби, що вперше зафіксувала його

існування. А в коридорах, у кафетерії та в спортзалі усі, неначе

змовившись, називали його Новою Землею. Отже, принаймні не

вона одна була захоплена цією романтикою.

— І про що ви думаєте, докторе Окойє? — запитав лагідний

голос Траїнґа, й Елві аж підскочила з несподіванки. Вона й не

чула, як він підійшов. І не побачила, як став поруч. Їй здалося, що вона має чи вклонитися, а чи дати якусь офіційну відповідь.

Але вираз його обличчя був такий лагідний та поблажливий, що

вона вирішила просто й щиро відповісти.

— Хотіла б знати, що я такого видатного зробила, щоб

заслужити всю цю винагороду, яка дісталася мені, — сказала

вона. — За якусь часину я навіч побачу першу щиро інопланетну

біосферу. Дуже скоро я дізнаюся такі речі про еволюцію, пізнати

які досі було буквально неможливо. Либонь, тим відтинком

життя, що я прожила досі, я довела комусь, яка я дуже-дуже

хороша, кращої бути не може.

Нова Земля на екранах блискотіла відтінками коричневого, золотого та блакитного. Вітри високої атмосфери розпушили

зеленаві хмари, обплівши ними пів планети. Елві аж

прихилилася, щоб ліпше це розгледіти. Губернатор захихотів.

— Ви станете знаменитістю, — прорік він.

Елві заморгала й закашлялася від сміху.

— І чом би й ні? — підхопила вона. — Ми ж робимо такі речі, яких людство досі ще не робило.

— Дещо з таких речей,