Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

того всього ми робили завжди. Сподіваюсь, історія потрактує нас

милосердно.

Не зовсім вона дотямила, що він цим хотів сказати, але тільки

вирішила перепитати, як до приміщення увійшов Адольфус

Мертрі. Худорлявий чоловічок із гострими блакитними очима, Мертрі очолював безпекову службу: десь такий діловий та

завзятий, як Траїнґ — добренький дядечко. Двоє чоловіків

подалися геть, лишивши Елві на самоті зі світом, який ось-ось

мав відкритися перед її дослідницьким заповзяттям.

Цей важкий шатл був завбільшки не менший за декотрі ко раблі, на яких побувала Елві. Їм довелося збудувати спеціальну

платформу на поверхні планети для його посадки. Віз він перші

п’ятдесят побудов, основний набір лабораторій та, що

найважливіше, купол із міцним периметром.

Вона йшла вузьким запакованим коридором «човника»: її

ручний термінал вів Елві до їй призначеної аварійної кушетки.

Коли засновувалися перші колонії на Марсі, ці периметрові

куполи були запорукою виживання астронавтів. Щось таке, що

утримувало б у приміщенні повітря й не впускало б радіації

досередини. На Новій Землі купол був потрібен, аби тільки

обмежити забруднення. Корпоративна хартія, що її ухвалила

КЕХ, вимагала, щоб їхня присутність лишала на планеті якомога

менше слідів. Елві чула, що на поверхні цієї планети вже

поселилися якісь люди, й хотілося їй сподіватись, що й вони

були досить обачні та не дошкуляли довколишньому

середовищу. Якщо ж вони були необачні, то взаємодія між

місцевими й завезеними організмами буде непроста. Можливо, не вдасться й розвести поокремо.

— У тебе стурбований вигляд!

Фаєз Саркіс уже сидів на своїй аварійній кушетці, нацуплюючи

на себе, через груди й талію, широкі паси безпеки. Він виріс на

Марсі, мав обумовлені малою гравітацією високу й тонку статуру

та велику голову. Зі своєю аварійною кушеткою він був «на ти», мов не одну ніч проспав на ній. До Елві дійшло: ручний

термінал каже їй, що вона втрапила на своє місце. Сіла — й

одразу ж навколо її стегон та нижньої частини спини почав

формуватися гель. Щоразу, коли вона опинялась на аварійній

кушетці, їй кортіло не лежати, а сидіти в ній, мов дитині у

мілкому басейні. А от зануритися в неї — це було мов дозволити, щоб вона тебе з’їла.

— Просто продумую свої дії наперед, — мовила жінка, змушуючи себе лягти на спину. — Стільки роботи впорати!

— Та сам знаю, — зітхнув Фаєз. — Передих скінчився. Тепер

нам треба заробити на своє утримання. І все ж було воно цікаво, поки тривало. Себто все, крім подолання повної земної

гравітації.

— Знай: Нова Земля трішки важча!

— Та не нагадуй, — відмахнувся він. — Чи не ліпше було б нам, для початку, висадитися на планетку — бальзовий плотик із

цивілізованим джерелом гравітації.

— Щось би виграв, щось програв, — мовила Елві.

— Ну, хай-но добудемо папери на пристойну марсоподібну

планетку, я враз переведуся туди.

— І пів Марса з собою забереш.

— Чи ж мені не краще знати? Таку собі місцинку з

атмосферою, щоб вільно дихалось. І з магнітним полем, аби не

зариватися в землю, мов кроти. Наче вже й вивершується один

землетворчий проєкт — ото тільки чи доживу я, аби туди

втрапити?

Елві засміялась. Фаєз був приписаний до двох груп одразу: гео-та гідрологічної. Навчався у найкращих, які тільки є поза

межами Землі, університетах, і Елві, давно з ним бувши

знайома, знала, що й Фаєз, як і вона, боїться й тішиться

водночас. Тут прийшов Ерік Вандерверт і влігся на кушетку, що

була поруч Елвіної. Вона чемно усміхнулася йому. За ті півтора

року, що сплинули після Церери, стільки перебуло романтичних

чи принаймні просто статевих зв’язків між членами наукових

команд. Елві трималася чимдалі від тієї павутини-плутанини.

Бо давно вже переконалася: статеві заплутаності й праця — то є

непевна та ще й токсична суміш.

Ерік віддав кивок головою Фаєзові, а тоді — всю увагу на неї.

— Хвилюєшся! — мовив він.

— Атож, — відповіла Елві, й Фаєз, навпроти неї, закотив очі під

лоба.

Тут поміж них,