Читати книгу - "Безлюдні острови 14-16, Вальдемар Лисяк"

Ворогів незвичайного папи-поляка в Церкві більше, ніж думає пересічний католик. Рішуче просування Іоанном Павлом реформ Другого Ватиканського Собору (більше відкриття Церкви до світу, більший екуменізм, офіційно визнане право на свободу віросповідання, використання національних мов у літургії тощо) наштовхнулося на шалений опір з боку церковних традиціоналістів. В Європі множаться опозиційні асоціації священиків і монахів, як-от "sede vacansistes", згідно з якими в Апостольській Столиці є вакансія, оскільки Іоанн Павло ІІ є "єретиком" (sic!). Вони приймають різні назви (наприклад, "Католицька контрреформа" отця де Нанта, або "Бій за віру" отця Коуча), штурмують і захоплюють "реформаторські" церкви (найвідомішим було захоплення церкви святого Миколая з Шардоне в Парижі тисячею осіб під командуванням монсеньйора Дюко-Бурже). Головним аніматором цього "руху за інтеграцію" є колишній архієпископ Дакара, Марсель Лефевр, який висвячує священиків-інтегристів, щоб протиставити "постсоборній, неомодерністській та протестантській церкву" "вічну Церкву" (інтегрістом з-під знаку Лефевра був Крон, який намагався заколоти Іоанна Павла II у Фатімі). Як бачимо, у цій роботі лідирують французи, але це й зрозуміло – Франція, яка досі вважає себе "Filie ainee de l'Eglise" (найстаршою дочкою Церкви), переконана, якщо Папою не обрали італійця, тоді Папою повинен був стати француз. Один із тих небагатьох французів, що був охрещений. Бо більшість громадян Франції не хрещені (sic!), вся нація, включаючи сільські провінції, була неймовірно секуляризована протягом кількох десятків років (необов’язково бути там, щоб це знати, просто прочитайте повні відчаю з цього приводу книжки Жоржа Бернаноса).

Французьких та інших екстремістських інквізиторів небагато, але вони гучні. Стрільці, які стріляють у Папу образами зі злості, що Свята Меса для негрів відправляються негритянською мовою, а не латиною, а відомо, що добрим католиком можна бути лише через латину. Є також ті, хто критикує надмірне загравання Войтили з країнами третього світу. Мало того, що в 2000 році аж сімдесят відсотків католиків (за підрахунками штаб-квартири Францисканської місії в Бонні) буде вихідцями з цих країн, але Він вже гладить чорнопиких!

Трагікомічна суть канонади, націленої проти "феномена Войтили", полягає в тому, що це перехресний вогонь, що ведеться справа і зліва, так що атакуючі сторони влучають одна одній у власні очі та голови над Його головою. У той самий час, коли церковні традиціоналісти люто бомбардують Його прогресивність, Його єретичний реформізм і Його "неомодерністську" перевагу надмірного лібералізму, сьогоднішні авангардні церковні та світські ліберали вірять у прямо протилежне і бомбардують Його "надмірний консерватизм і традиціоналізм" по одним і тим же питанням! В той час, коли "в деяких брошурках можна прочитати, що це папа-марксист (...), крайнє праве крило знайшло марксистські сліди в його лексиці та його філософії" (заява архієпископа Парижа, кардинала Люстігера для тижневика "Der Spiegel") - з іншого боку, звучать епітети: "обмежений невіглас, ізольований традиціоналіст" (я цитую Едварда Нормана з "Sunday Telegraph"; Норман справедливо вважав ці терміни "дуже далекими від істини") і твердження на зразок: "Папа залишається консерватором. як у самій Церкві, так і в питаннях світської політики. Ймовірно, він не до кінця усвідомлює напрямок змін у світі" ("Обсервер", 30.05.1982).

Вони знайшли більш ніж достатньо мотивів для цього артилерійського обстрілу зліва, починаючи з реформ Другого Ватиканського Собору. У Польщі відомий публіцист Казімєж Козьнєвський випалив залп в очолюваному ним тижневику "Тут і Зараз" з майстерністю, якою тоді хтось інший би пишався. Брутально сформульовані звинувачення висуває анонімний співбесідник-іноземець, який несподівано приєднався до Кожнєвського в корчмі в Кафенберзі (Австрія); Кожнєвський сповнює функцію об’єктивного співрозмовника. Іноземець спочатку заявляє, що не любить поляків загалом ("Ви нестерпне суспільство. Ви століттями порушуєте мир у Європі, бо не можете порозумітися з сусідами. Ви не можете зробити висновків із власного географічного розташування..."), потім, що йому не подобається польський військовий уряд (на що Кожнєвський пояснює, що "генерал Ярузельський, запровадивши воєнний стан, врятував Європу від Третьої світової війни" – і все зрозуміло, тим більше, що вони обидва погоджуються щодо негативної ролі "Солідарності", яка "хотіла зруйнувати встановлений європейський порядок". Ще зрозуміліше стає, що він робить, коли іноземець починає плювати на Папу Римського. Ось так виглядає цей згусток ненависті для співвітчизників:

"У наступному реченні виявилося, що мій європеєць мав ще одну принципову претензію до поляків. Йдеться про папу Іоанна Павла ІІ. Будь ласка! Як можна вірити полякам, коли вони дали світові такого Папу? Я свідомо вставив: такого папу світ сам вибрав і привіз із Кракова до Риму. Він проігнорував невелику різницю в тлумаченні. Як можна вірити полякам, коли вони дали світові такого папу? Я свідомо вставив: такого папу світ сам вибрав і привіз із Кракова до Риму. Він проігнорував невелику різницю в інтерпретації. В ґрунті він мав рацію: ми дали світові такого Папу (…) Отже, ми дали Риму Папу, який є поганим Папою. Чому? – запитав я, хоч добре знаю його пояснення. Цей Папа – він пояснив чітко і дуже точно – хоче повернути Католицьку Церкву, як світову, так і європейську, до Середньовіччя. В ім'я догми він хоче зробити мільйони й мільйони віруючих нещасними. Він хоче, щоб людина існувала заради догми, а не догма для людей. Він знову хоче нав’язати європейському католицизму цей типово польський культ Марії (...) Коли прогресивні європейські богослови, німецькі та голландські, запропонували формули сучасного, відкритого католицизму, католицизму, пристосованого до людини ХХ століття, вільного від похмурої концепції. гріхів проти людської любові, коли вони намагалися вирішити сексуальні проблеми, коли вони хотіли, щоб жінки самі вирішували, чи хочуть вони мати дітей - з'являється проповідник, навіть гірший, тому що він натхненний, з Польщі, і хоче змусити католицтво повернути вікторіанські корсети або, що ще гірше, одягти всіх в паломницькі сукні та лицарські обладунки Середньовіччя (...) Польський Папа є Папою католицизму марійного, католицизму релігійного, католицизму закритого, а не католицизму відкритого. Католицизму бідного, а не багатого. Ваш Папа зупинив оновлення цієї Церкви. Це не папа культурної, освіченої Європи".

Так, я знаю, наведені вище речення не є текстом розумної, освіченої людини – це нісенітниця, яка доводить сильну корозію сірих клітин (наприклад, твердження про повернення Церкви до середньовіччя чи вікторіанської доби, так, нібито після них Католицька Церква дозволила аборти, зраду дружині та неповагу до Матері Божої!), а спосіб подання цієї дурості в енциклопедіях називають фарисейством, тобто лицемірством. Однак я процитував це тому, що Кожнєвський випустив набір куль, якими "ліберали" Заходу та Сходу атакують "консерватизм" Іоанна Павла. Проаналізуємо ці розпорядження антипапського пожежника.

Іоанн Павло ІІ і