Читати книгу - "Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг"

перший крок на шляху до розв’язання проблеми — це її усвідомлення. Ось декілька запитань, за відповідями на які ви зможете виявити в себе проблеми з нунчі:

Тест для визначення вашого рівня нунчі

Чи доводилося вам опинятися в таких ситуаціях?

А. Вам кажуть щось на кшталт: «Агов, розуміти ж треба!», або «Так, дякуємо, ми тебе й першого разу почули», або «Тобі що, медаль за це почепити?»

Б. Ви в конференц-залі своєї фірми, чекаєте, коли розпочнеться нарада. Щоб порушити тишу, кажете: «Це що, чергова ідіотська нарада Джорджа, зміст якої можна було б і на мило надіслати?» І тут Джордж, який весь цей час сидів у кутку кімнати, махає вам рукою.

В. Ви нагримали на колегу за те, що він запізнився на роботу у четвер. Хтось зі співробітників відводить вас убік і каже: «Ви ж знаєте, що він ще з вересня щочетверга возить матір на хіміотерапію, чи не так?»

Г. Ви довго розповідаєте про щось, на вашу думку, важливе. Хтось із присутніх бурмоче: «От розпатякався!»

Ґ. Ваші друзі готові зустрічатися з вами наодинці, проте чомусь більше не запрошують вас на вечірки.

Д. Люди постійно перезираються, коли ви щось кажете.

Е. Після того як ви щось сказали, усі в кімнаті незбагненним чином надовго замовкли.

Якщо вам знайомі три або більше ситуацій, варто попрацювати над своїм нунчі.

Потрібно лише придивитися та прислухатися — усі відповіді просто перед вами. Не треба все життя почуватися жертвою й дивуватися, чого це вас ніби переслідують нещастя. Завдяки нунчі життя стає зрозумілішим і конт­рольованішим.

Вісім згубних різновидів людей без нунчі

Якщо ви колись дивилися перший відбірковий тур прослуховувань у передачі «Х-фактор» або іншому музичному талант-шоу, то, безперечно, знаєте, який вигляд має людина без нунчі. Продюсери шоу зумисне знімають людей, які не лише погано співають (це було б нудно), але й упевнені в тому, що співають неперевершено. Інакше кажучи, людей без нунчі.

У кожній версії шоу «Х-фактор» або «[Країна] має талант» у всьому світі є такі прослуховування для людей з обмеженими можливостями нунчі. Ці передачі всім подобаються. Чому? Можливо, вам було б соромно сміятися над людиною, яка просто погано співає. Проте навряд чи вас будуть гризти докори сумління через знущання над поганим співаком, який упевнений у власній незрівнянності.

Співак без нунчі має вади слуху — не тільки буквально, але й у тому сенсі, що не розрізняє знаків свого оточення. Або його друзі бояться сказати йому, що в нього немає музичного хисту, або в нього геть немає друзів (чи, може, він їх не слухає). А людям притаманна віра в те, що всі, хто не дослухається чужих порад, позбавлені права на співчуття аудиторії.

Не варто бути схожим на нездар із талант-шоу. Кажуть, незнання — благо, проте це неправда. Хіба що ви гадаєте, що зникнення ваших друзів без будь-яких пояснень — це благо. Крім того, у такій ситуації ви позбавляєте себе можливостей поліпшити свій спів (або якийсь інший хист) чи вибрати інше захоплення, яке дало б вам змогу блискуче проявити себе. Перш ніж відхиляти чи приймати будь-які критичні зауваження, спрямовані на вас, треба їх обдумати. Це найліпше, що ви можете зробити для себе.

Ба більше, коли хтось указує на вашу поведінку, зумовлену нестачею нунчі, подякуйте такій людині, хай як неприємно вам буде. Вона робить вам величезну послугу й не дозволяє вам осоромитись. Не звинувачуйте її в тому, що вона не сказала вам раніше, — це просто дурниця, хай що ви маєте на увазі під словом «раніше». Уявіть, що у ваших зубах застряг шпинат: звісно, соромно чути про це від когось, проте чи не варто знати про це, перш ніж усміхатися всім довкола й лякати дітей? Тут так само. Сприймайте пораду як те, чим вона, власне, і є. Як спробу допомогти вам.

Я вважаю, що існує декілька підтипів людей з обмеженими можливостями нунчі. Можливо, серед цих восьми вбивчих різновидів людей без нунчі ви впізнаєте себе, своїх друзів, суперників, колег або родичів.

Люди без нунчі. Тип 1: Нездатні аналізувати ситуацію

Це найрозповсюдженіший різновид людей без нунчі. Зазвичай їхня поведінка зумовлена нетямущістю, а не лихим наміром. Ця нездогадливість переважно викликана надмірною тривожністю або зосередженістю на собі, а не на сприйнятті свого оточення.

Ось, наприклад, Кетрін. Загалом вона непогана людина, але надто зосереджена на собі, і тому нездатність аналізувати ситуацію впливає на її відносини з людьми значно більше, ніж вона могла б припустити. Її колега, Бен, установлював нову фотографію на робочому столі комп’ютера. На цій світлині він стояв поруч з якимось чоловіком. Кетрін зазирнула йому через плече й пожартувала: «О, Бене, у тебе новий хлопець? І що, щоразу заставку на комп’ютері змінюватимеш, коли новий хлопець з’являтиметься? Так і робочого часу не вистачить!»

Усі аж очі повитріщали, з жахом дивлячись на Кетрін. У Бена затремтіли губи, і він, перепросивши, похапцем вискочив у двері. Одна з колег Кетрін пояснила: «Той чоловік на фото… Це ж хлопець Бена, який помер декілька місяців тому. У нього був вовчак і відмовили нирки. Ти де була взагалі?»

Коли Бен повернувся до кімнати, Кетрін щиро й емоційно вибачилася: «Я й гадки не мала, будь ласка, пробач мені». Пізніше Кетрін принесла Бенові тортик і перепросила ще раз, проте це не допомогло, адже шкоду вже було заподіяно.

Чи можна звинувачувати Кетрін у тому, що вона не знала про смерть Бенового хлопця? Можливо, ні. З іншого боку, чому Кетрін була єдиною людиною в робочому колективі, хто про це не знав? Після смерті коханого Бен деякий час не з’являвся на роботі, а Кетрін цього, вочевидь, не помітила. Крім того, якби вона звернула увагу на обличчя інших колег, коли Бен завантажував фото свого коханого, вона помітила б їхні сповнені співчуття погляди. І взагалі, чому їй закортіло щось сказати про його нову світлину на екрані?

Це був не єдиний збій у роботі нунчі. Такі збої нагрома­джувалися, перетворювалися на цілу лавину, оскільки Кетрін уже деякий час не зважала на своє оточення. Можливо, нетямущість не пов’язана з лихим наміром, проте інші сприймають її саме так, тож стережіться — і пильнуйте.

Люди без нунчі. Тип 2: Причепи, які вважають себе романтиками

Романтичні комедії на кшталт фільмів Річарда Кертіса (найкращий приклад — це сумнозвісна стрічка «Реальна любов»[23]), можливо, певною мірою спричинили хибне, але поширене уявлення про те, що найкращий спосіб домогтися романтичних стосунків — подолати спротив об’єкта пристрасті, публічно змушуючи цю людину ніяковіти. У подібних учинках винні і чоловіки, і жінки. Однак це не романтика — це егоцентричний світогляд.

Розглянемо прояв цього явища на прикладі Райнера, оперного співака, якому вперше в житті пощастило зіграти головну роль на сцені. Прем’єра мала шалений успіх: глядачі вітали виконавця