Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

Якщо вас покличе людина яку ви не хочете бачить за територією своєї діяльності, ви підете? Я думаю що ні. А я піду. Заради Лорда. Якщо вірить Раяну він сумує за мною, та і я за ним.

Ми із ним за короткий час здружилися. Хоть у нього порода дуже жорстока він мені здається лапочкою, я завжди шукаю у поганих особах щось хороше, ну крім Віки.

Я десь в такий проміжок часу як і той раз вийшла із квартири і направилась до того парку. Поки йшла до тієї лавочки я їх не бачила. Я знову вдягла навушники.

Пройшло десь близько пів години, я вже встигла змерзнути, не думала я що так довго прийдеться їх чекати. Тут відкриваю очі а переді мною знову Лорд. Я усміхнулась і підійшла до нього щоб погладити.

– Привіт – кажу йому і гладжу за вушком – я теж рада тебе бачити – він приблизився  до мене щоб облизати – хахаха чекай, я зараз впаду.

– Лорд, заспокойся – сказав глибокий і грубий голос Раяна. Я встала на ноги.
– Я вже збиралась додому йти – кажу я йому.
– Чого ж не пішла?
– Лорда зустріла – усміхнулась йому фальшивою усмішкою – Ладно пішли – кажу я Лорду.
– А мене звать не потрібно?– каже насміхаючись Раян.
– Ти і сам прийдеш – подув вітер і я трохи заїжилась від холоду який пройшов про мені.
– Іще не хватало щоб ти захворіла принцеса до змагань – і він накидає на мої плечі свою вітровку. Від неї пахло м'ятою і черешнею. 

– Дякую – шопотом сказала я, ми йшли в тиші і я подумала що було б непогано порозпитувать його – а як ти прийшов до того що хочеш займатися волейболом?– вже нормальним голосом.
– Я не знаю, мабуть мені показали а тоді вже сам записався на нього – пожав плечами – а ти?

– Мене батьки здали на нього, а там вже я сама хотіла ходить – кажу і дивлюсь на Лорда як він біжить спереду нас і виляє своїм хвостом. Ми іще так гуляли поки не дійшли до мене додому.
– Дякую вам за таку прогулянку, хотя я б віддала перевагу після тренування поспати – кажу і усміхаюсь.

– Приємно тебе помучати принцесо – каже Раян.
– Тоді до завтра? – кажу я.
– Так, солодких снів принцесо – усміхається Раян. Я підходжу до Лорда і гладжу його за вушком.
– Побачимось скоро – встаю і йду до під'їзду. Коли закрила двері я зрозуміла що я не віддала куртку Раяну. Тому вирішила віддати на наступній прогулянці. Якщо вона взагалі буде.