Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

— Учасниці бенкету, а чому соромимось, келихів не торкаємось? Зараз майстер тостів блисне своїм язиком, а ви ще не готові, — випрямився на весь свій зріст Сергій, — балакучий і клаповухий мужчина у самому розквіті сіл. — Чи Мілана за трьох впорається?

Наша випадково, а може і ні, зібрана компанія вибухає сміхом. Окрім нас із Аліною.

— Я не вживаю спиртні напої, – заявляю гордо і чую нову порцію реготу.

— Та що ти ламаєшся, як трухляві доски! — не збирається відчепитися від мене душа компанії. — Горло промочити — це як помолитися — гріх не зробити.

Я напружилася. Мої дівчатка також. Особливо Аліна.

— ...Не буду.

— Ти що, не поважаєш нашого іменниника? З нами пити не хочеш? Така погана компанія для тебе? — ніяк не вгомониться самопроголошений тамада свята.

І я б з радістю відповіла, що не поважаю, але Аліна, котра сиділа поряд по лівий бік від мене, випередила і першою подала голос:

— Якщо вона сказала, що не буде — отже не буде.

— Та як це не буде? Вона що, маленька?

— Серж! Дівчина сказала, що не хоче. Це не проблема. Я також питиму сік, — рятує мене від бусурмана благородний, як мені здалося, Максим, який чомусь всівся на дивані поряд зі мною, а не по той бік столику, де чоловіки. Натомість там терлася Мілана. До того ж терлася об плече Ярослава в прямому сенсі.

— Максе, ти за кермом, а вона ні. Може й випити.

— Сергій! Ну дійсно — втихомир свої таланти! — смикає впертого бика за роги та рукав сорочки і сьогоднішний іменинник, котрий сидів під боком у нього і як раз навпроти мене.

Та наполегливий задирака, щоб йому злиплось, як і не снилось, не припиняє війну. Тільки тепер він вирішив вивести із себе нашу громову та блискавичну, як ми з Міланкою на неї кажемо, бабу:

— Ви подивіться, яка інтелігенція! А ти хоч будеш, Алін? Хоч пригубиш?

— Я вип'ю. Тільки відчепись вже від неї. Не доводь, — неочікуванно оголосила Аліна, а в мене очі вилізли з орбіти.

Чому подруга заступилася за мене, а за себе ні? Це на неї не схоже. Проте я дуже вдячна їй за підтримку. Мілана навіть слова не замовила за мене і за час, відколи ми приєдналися до хлоп'ячої трійці, займалася виключно заграваннями до Ярослава.

Ох, як він мене дратує! Поведінка дуже дивна і не зрозуміло, що в парубочій голові. Бачу по очам, що прекрасно пам'ятає мене, але і в ступі не втовкну, чому робить вигляд, ніби бачить вперше і так віртуозно захоплюється нашою велелюбною красунею, майже всю увагу приділяючи їй.

Я навіть сумніваюся, що в нього сьогодні реально день народження. Аліна жартома попросила його паспорт показати, щоб той довів правдивість своїх слів, але чорнявий відповів, що не взяв його з собою. Підозрілий якийсь. Треба примудритися забрати з його брудних лап нашу дівчинку. Постійно вона липне до таких слизьких типів.

Вряди-годи, але більше за нашим столиком ніякого примусу не трапляється. Та чи надовго? Смакуємо святкову піцу, слухаємо пишномовні промови білявого тамади про здоров'я і всіляке добро та щастя і пісеньки, від яких в мене починає боліти голова. Але перед тим, як обрати караоке місцем відпочинку мене ніхто не питав, чи хочу я сюди.

Я взагалі легковажно погодилася на гуляння, бо гадала, що Аліна буде проти. Вона зазвичай була голосом розуму нашої трійці. Проте, вогняна дамочка так слізно благала і доблагалася свого, натиснувши на подругу тим, що ми воз'єдналися сьогодні, тому не гоже розлучатися і наші два голоси проти її одного вирішили майбутнє.

Білявий Сергійко виставив своє пивне пузико перед столом і знову ораторським мистецтвом своїм вихваляється, але тепер підключивши вульгарні жарти. Аж бридко слухати, що він там городить. Хоч вуха закривай.

— ...І в мене пропозиція! — насторожила його фраза. — Чоловіки п'ють з дівчатами, а дівчата з чоловіка до дна на брудершафт! Третя ж за любов!

Між нами зависло мовчання. Всі, крім ініціатора забави, роззявили роти. В мене аж щоки почервоніли і позичили буряковий колір у мого гольфа із закритою горловиною.

— Сержу більше не наливати, —  першим порушив паузу після колективного подиву кучерявий Максим. Він мені здався найспокійнішим на фоні отих персонажів, які точно можуть пишатися кількістю тарганів в своїх мізках.

Решта розгублено розсміялися. Окрім моєї вже сп'янілої названої сестри.

— А я за! Чудова ідея. Ярчик, давай свою руку! — оголосила Мілана і з білосніжною усмішкою затерлась об нього грудьми.

Ми з шатенкою переглянулися. Рятувальна спецоперація знадобиться точно. Нашу імператрицю понесло.

— Оце я розумію! Алінко, зая, а ти зі мною вип'єш? — заволав голосніше, ніж завжди, агітатор.

— Жінку заєю кликати будеш!

Між льодом та полум'я закотилася сварка. Аліна, наша баба молот, вважала себе зайнятою дівчиною і була вірною своєму коханому, тому в грубій формі розмовляла з тими, хто міг зазіхнути на неї. Її позицією була точка зору, що якщо ти маєш пару — не дивись на інших взагалі. А у Сергія на товстому безіменному пальці до того ж виднілась обручка, то ж його подруга, відчуваю, вже ладна вбити за один погляд в свій бік.

Та поки одні лаялися — інша парочка вже любилася...

Я закам'яніла побачивши, що "Ярик побачення" цілує Мілану. Як так? Треба будь що попередити наївну подругу, що він небезпечний бабій. Такі самі викрутаси хотів виробляти й зі мною?..

— Лише ми з тобою тут не схиблені, здається, — прошепотів на вухо тихий Максим і витягнув мене зі стану сконфуженності.

Більше цього вечора усмішка до мене не поверталася. Мені хотілось поскоріше покинути це місце. Бажано побути тет-а-тет із собою.

Після суперечки затихли і Аліна з Сергієм. Головний витівник відтепер лише в чарку заглядав, але іншим навіть налити не викликався.

І тільки Ярослав з його супутницею життєрадісно розважалися. Вони навіть пісні разів три чи чотири замовляли і співали разом, показово зображаючи закоханих.

Аж бридко стало від такого дійства. Та й взагалі — голова все більше почала тріщати і настрій впав до мінімуму.