Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Я подивилася на Еліма, продовжую подумки.

- Хіба я вимовляла це вголос?

- Ти говорила і зі мною подумки одночасно. Його відповідей я не чув, але тебе чітко, малеча. Але, знаєш, я не в образі. Горила, так горила.

- Еліме...

- Ти знайшов свою призначену? – брат питає патлатого, той підняв брови.

- Хіба хтось ще вірить у цю нісенітницю з призначенням? - Відповів зі сміхом, ніби перед ним п'ятирічні діти.

- Тобто ти її не шукав? – брат поставив запитання, яке крутилося в моїй голові.

- Я не вірю у призначення.

Дивлюся на двох чоловіків по черзі, моє обличчя похмуре, я готова впитися іклами в горлянку цій мордатій шафі.

- Ти придурок чи що? – я не стрималася. - Усі маги вірять і шукають свою половинку!

- А я не шукав, - простодушно відповів бородатий.

Елім перевів сумний погляд на мене. І в його очах сказано все. Він шкодує, що мені доводиться це слухати. І мій брат упевнений, що та, кого не шукав цей недоносок, це я.

- Я не зовсім розумію, що тут відбувається… - продовжив Дженард.

Дивлюсь на нього гнівним поглядом. Не можу стримати свого пориву.

- Я тобі поясню, недоумку! - кидаюся на нього з кулаками, б'ю в тверді груди з усієї сили. – Я чекала на свого призначеного шістдесят років! Шістдесят клятих років! - З моїх очей ринули сльози, сил в руках менше, але я продовжую бити чоловічі груди. - Щоб потім дізнатися, що він мене не шукав!

- Аліто, йди до мене, - мене притягує до себе брат, гладить по голові, як дитину, заспокоює, тільки побитий стоїть осторонь, спостерігаючи за тим, що відбувається з недовірою.

- Які сили в тебе? - Елім спитав Дженарда, коли моя істерика стихла.

Той хмикнув, потер бороду, не відповідає.

- Залиш його, Еліме. Підемо додому.

- Ти впевнена?

- Якщо я не була потрібна йому всі ці роки, то й він не потрібний мені, - повертаюся спиною і йду вперед знайомою лісовою стежкою.

Брат крокує слідом, щось намагається мені сказати, уточнює, чи знаю я, де потім знайти цього придурка, чи зможе він знайти мене. Мені все одно. Головний страх мого життя був пов'язаний із призначеним. Я боялася, що ніколи його не зустріну, що він мене не знайде, але ще більшим болем виявилося те, що він мене навіть не шукав.