Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Трохи помовчавши і обмірковуючи свою відповідь, я відповів через кілька хвилин.

— Я познайомився із принцесою Алією, коли їй було вісімнадцять. Як Вам, – я кинув на неї серйозний погляд. - Королівська кров їй передалася від матері. Королева дуже рано покинула цей світ, і дівчину виховував батько. У її рідній країні короля не дуже люблять, але поважають вибір королеви. Не було б у нього законних спадкоємців, то його швидко скинули б. Він готував свою дочку, як майбутнього політика, правителя, як свій захист. Вона знає, що її армії не вистачить проти супротивника. Вона розуміє, на що йде і знає ціну своєї поразки. Алія все це чудово розуміла ще у свої вісімнадцять років. Нині їй двадцять шість. Це вже жінка із великим багажем досвіду. І не тільки в любовних справах, Еріеле, - зробив я акцент на її юності та недосвідченості. - Це левиця, яка... піде на все заради своєї імперії. Я щиро вважаю, що вона не миритиметься ні з коханками Деніеля, ні з його м'яким характером. Вам потрібно бути обережнішою з нею. Крім розлюченої левиці, у стінах палацу завжди існують свої чвари. Кожен намагається урвати свій шматок, здобути довіру у імператора у своїх корисливих цілях. І також можуть використовувати Вас як вельми недосвідчену і наївну дівчину для досягнення своїх цілей.

Я намагався донести до неї всю небезпеку її майбутнього становища. Бажав, щоб вона передумала. Ще вчора мені було начхати на неї, на її вибір, вдачу або поразку. А сьогодні мені вже здавалося, що Ерлоу просто втягнув її в це, не розповівши правду, задурманивши голову дівчині якоюсь нісенітницею. Але наступні слова дівчинки знову повністю вибили мене із колії. З широкою посмішкою вона весело промовила:

— О, значить, буде там весело! Мені це все більше й більше подобається!

— Це зовсім не веселощі, Еріеле! - грізно прикрикнув я на неї. - Це Ваше життя, яке може обірватися в одну секунду через політичні ігри! І тут навіть не про війну йдеться!

Дівчина серйозно подивилася на мене.

— Ви вважаєте, що, лише об'єднавши наші землі, ми зможемо зупинити війну?

— Справа не в цьому...

— Але заради всього цього все робиться, чи не так?

Я зупинив Урагана, коли ми вже наблизилися до імператорського парку. Еріел також зупинилася і не зводила з мене свого пильного погляду.

— Здається, Ви знаєте щось про що не наважуєтеся розповісти мені, графе Тейрене?

— Інколи треба зробити важкий вибір, Еріеле. Північ не так просто перемогти. І кожна перемога несе у собі тисячі життів. І часом серед цих тисяч є одне життя, яке зруйнує тебе, знищить, зітре в попіл. Про тебе і твою втрату ніхто не згадає. Ти це називаєш перемогою? Ворог може зламати тебе лише однією смертю. Однією. Це не перемога, Еріеле. Це поразка.

Дівчина перевела задумливий погляд на небо.

— Здається, я починаю розуміти політику. Кожен намагається маніпулювати тобою, вселяючи свої ідеї, свої страхи чи ідеали, - зітхнула під кінець Еріел і подивилася на мене. - Поразка, графе Тейрене, це здатися в полон своєму страхові.

— Страх часом рятує тебе від помилок.

— Наше життя - ось це може взагалі дивна і дурна помилка, - посміхнулася Еріел. Але подивившись уважно мені в очі, вона додала: - І... неможливо втратити те, що вже втрачено, графе Тейрене. Спочатку це «щось» треба заново знайти. Але як я бачу... Ви не прагнете робити... гм... цю помилку у Вашому житті?

Шановні читачі!

Запрошую вас до своєї телеграм-групи (посилання у вкладці "Про мене"). Спілкування, новини, візуалізації, яких тут ви не побачите) Завжди на зв'язку зі мною та актуальна інформація щодо графіку оновлень. А також там будуть невеличкі спойлери)))

Там на вас вже очікує візуалізація прогулянки)

Я ще хворію, але вирішила вас побалувати) На днях очікуйте на нове оновлення іншої книги "Повстала з попелу". Як тільки температура піде зовсім на спад, повернуся до колишнього розкладу. Сподіваюсь на порозуміння та очікую вас у групі)))