Читати книгу - "Три метри над рівнем неба"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Одного дня, десь місяців за два, увійшов Сицилієць.
— Ну, хто хоче зробити відтискання зі мною?
Сицилієць був одним із перших клієнтів «Будокану». Він був кремезним і дужим, ніхто не бажав змагатися з ним.
— Бляха, я вас хіба банк пограбувати запрошую? Просто зробимо кілька відтискань.
Полло і Луконе продовжували тренуватися мовчки. З Сицилійцем справа завжди закінчувалася сваркою. Якщо ти йому програвав, він потім увесь час брав на кпини, а якщо вигравав… ну, ніхто не знав, що тоді могло б статися. Нікому ще не вдавалося виграти в Сицилійця.
— Ну то що, у цьому гівняному спортзалі немає нікого, хто хотів би зробити кілька відтискань зі мною?
Сицилієць подивився навкруги.
— Я хочу.
Він обернувся. Степ був перед ним, Сицилієць оглянув його з голови до ніг, потім ще раз.
— Окей, ходімо туди.
Вони пройшли у невеличку кімнатку, де було лише кілька гантелей для рук, з якими саме працювали двійко хлопців.
Щойно Сицилієць увійшов, один із них поклав гантелі й стрімко вийшов. Другий продовжив свою вправу.
Сицилієць став навпроти нього, пильно поглянув, посміхаючись. Хлопець продовжував навперемінки піднімати гантелі, угору-униз, потім побачив інших, що входили. Він дійшов уже до сьомого підходу. Зупинився. Подивився на Полло, Луконе, Малюка, Кролика та інших, які загородили вузький прохід. Зрештою зрозумів, що має вийти звідси. Поклав гантелі. Із кволим «вибачте» протиснувся між міцними мускулами, які, не посунувшись, змусили його витончитися ще дужче. Сицилієць зняв олімпійку, оголивши величезні грудні м’язи й пропорційні передпліччя.
— Ну, то ти готовий?
— Коли хочеш.
Сицилієць зайняв позицію. Степ — навпроти нього. Почали робити відтискання. Степ витримав, скільки зміг, а потім, знесилений, повалився на підлогу. Сицилієць зробив ще п’ять швидких відтискань, потім підвівся і ляснув Степа по плечу.
— Молодець, хлопче, дуже непогано. Останні ти зробив цілковито завдяки ось цьому.
І він дружно штовхнув його долонею в чоло. Степ усміхнувся, це було не образливо. Усі повернулися до своїх вправ. Степ помасував собі затерплі м’язи передпліч — нічого не вдієш, Сицилієць був набагато дужчим за нього, було ще зарано. Тоді.
— Вісімдесят!
Кальмар та Кролик гепнулися один за одним на холодний мармур дашка.
— Ще мінус два.
Малюк посміхнувся. Підняв руку з пивом, яке принесла одна з білявок. Її прозвали Петсі17 за віддалену схожість з англійською співачкою. Дуже віддалену.
— Вісімдесят один.
Кальмар підійшов до Малюка і взяв у нього пиво.
— Вісімдесят два!
Зробив довгий ковток, потім передав Кроликові. Коли бляшанка повернулася до рук Малюка, вона була майже порожня.
— Вісімдесят три!
Бляшанка, кинута долі, підстрибнула на дашку і полетіла вниз з металічним звуком.
— Вісімдесят чотири!
Двічі легко підскочила, покотилася до водостоку, зупинилася й закрутилася між широкими щілинами.
— Вісімдесят п’ять!
Їх залишилося тільки четверо: Степ, Сицилієць, Гак та Даріо. Опустилися всі одночасно. Одяг просякнув потом, ланцюжки, що витяглися з-під футболок, небезпечно розгойдувались на шиях, руки намагалися знайти зручнішу позицію.
— Вісімдесят шість!
Вони були як потужна і шумна машина, що випускала час від часу пару, слідуючи точному ритму.
— Вісімдесят сім!
Знову опустилися.
— Нумо, Даріо! — крикнула Ґлорія знизу, розгойдуючись на своїй «Веспі». — Продовжуй, любий, ти дуже сильний!
— Вісімдесят вісім!
І Даріо, якого щойно підбадьорила дівчина, під час підйому вкляк на півдорозі. Ґлорія це помітила.
— Ну ж бо, Даріо! — прокричала знову зі своєї «Веспи».
Даріо відтискав обома руками, намагаючись зібрати свої розпорошені сили, але не зміг поворухнутися.
Він зупинився, застиг із зігнутими ліктями й передпліччями, що тремтіли. Краплі поту котилися одна за одною з його чола. Стражденно закусив губу. Малюк підійшов до нього і, нахилившись, дивився впритул.
— Панове, ми втрачаємо ще одного…
Ґлорія тихо прошепотіла:
— Нумо, Даріо, відтискай! — але вона зверталася радше до себе самої, аніж до нього. Даріо тремтів усе дужче, зрештою важко гепнувся на мармур. Малюк сів і, посміхаючись, запалив цигарку.
— Раджу всім, у кого вільні руки, торкнутися яєць18 на честь Ґлорії.
Потім обернувся до дівчини, яка стояла під дашком, і, тручи «блискавку» джинсів, заволав:
— Ґлоріє, хай би тобі пір’я у горлі виросло, ти його «спалила»! Не встигла й імені промовити, як він здох. Вісімдесят дев’ять!
Маддалена глянула на Степа. Він здався їй неймовірно гарним, його шкіра була темнішою, ніж зазвичай, а очі — червоними від тривалої напруги. М’язи на шиї випнулись. Маддалена витягла з маленької кишеньки джинсів гумку «Вігорсол» без цукру і поклала до рота.
— Гей, даси мені одну?
Навіть не обертаючись, подала пакетик подрузі, що стояла поряд.
Смак свіжості владно розлився в роті. Маленькі білі зуби рухалися вгору-вниз, трощачи цей прямокутничок, що одразу ж утратив форму. Подумала про ту ніч, кілька днів тому, коли Степ запросив її до своєї домівки і вони там кохалися. Це було прекрасно.
Вона тоді майже висіла на цих плечах, таких гладких, таких широких. Цілком віддалася цій силі, цій хвилі втіхи, цій свіжості його тіла. Ці очі ніби зазирали їй у душу, і цей погляд, здавалося, торкався її серця, так вона його любила. Шепотіла слова кохання, цілувала його шию, за вухом, очі. Він же нічого не казав, увесь час тільки дивився на неї, гладив її по волоссю, усміхаючись, гойдаючись усередині неї ніжно, як у колисці, угору й униз, дбаючи, щоб не навалюватись на неї своєю вагою, тримаючись на ліктях, ледь торкаючись її шкіри. Маддалена ще раз глянула на нього.
— Дев’яносто!
Степ спустився, ледь торкнувся мармуру — і знову вгору, сильно та рішучо. Вона уявила себе під ним. Спалахнуло бажання. Почервоніла й опустила очі. Поклала назад до кишеньки пакетик із гумками, який повернула сусідка.
14 «Варвар-Конан» — американський фільм (1982) режисера Джона Міліуса у жанрі фентезі; головний герой, кімерієць Конан (Арнольд Шварценеггер), має надзвичайну силу.
15 «Марсіяни», або «Space Invaders» — одна з перших відеоігор, популярних в Італії у 1980-х роках.
16 «Step» з англійської крок.
17 Петсі Кенсіт — сценічне ім’я Патрисії Френсіс Джуд Кенсіт, британської акторки, співачки та телеведучої.
18 Так забобонні італійські чоловіки «відводять» від себе біду.
14
17
Так забобонні італійські чоловіки «відводять» від себе біду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Три метри над рівнем неба», після закриття браузера.
