Читати книгу - "Незамінна для нього, Меланія Арт"

Еллі

Я була вражена, адже спала спокійно та міцно. Мабуть, спосіб Марка справді спрацював, тому й жахи мене не турбували. Але це не врятувало мене від думок, що крутились в мене в голові після всього пережитого.

Вранці я вже все розповіла Таші.

Без сліз не обійшлось як з моєї, так і з її сторони. От тільки вона почала плакати на моменті розповіді, коли Ед схопив мене за горло, а я – коли Марк мене забрав з кабінету. Просто ще раз уявила, що б сталося, якби він не знайшов мене. До речі, треба буде спитати, як він там взагалі опинився. 

Про Марка я теж розповіла Таші, і про нашу першу зустріч з ним. Вона, звісно, лаяла мене, що я таке приховала від кращої подруги, але потім зажадала познайомитися з моїм рятівником.

– Оце справжній чоловік! – вигукнула вона після моєї розповіді. – За такого точно треба триматися, та й ти йому точно не байдужа.

– Ташо, ми навіть не знайомі нормально, – я була більш скептично налаштована. – Так, Марк мене підтримав, але в цьому не обов'язково має бути романтичний підтекст.  

– Ну він же хоче з тобою з побачитися сьогодні, кажу тобі, ти йому сподобалася ще в першу зустріч, а потім він просто не знав, як тебе знайти, – подруга була переконана в свої правоті.

– Він прийшов в ресторан з дівчиною, очевидно, що не на ділову зустріч, – згадала ту білявку і скривилася. Що в ній тільки Марк знайшов? 

– А де ж вона потім поділася? Точно він тебе побачив і забув про все і всіх, ще й потім проявив себе так героїчно, – вона мрійливо очі примружила, а потім різко пальцем мені пригрозила. – Так, тільки посмій його відштовхнути.

– Не знаю, Ташо, наше знайомство було не найкращим. Хоч він і врятував мене, але я все ще пам’ятаю, як він використав мене при першій зустрічі. Ти просто не була на моєму місці. Знаєш, дуже неприємне те відчуття, коли тебе розглядають і оцінюють, наче ляльку в магазині, а саме так я себе тоді й відчувала.

– Ой, ну він же не повією тебе виставив, а зіркою. Це круто, – не переставала гнути своє Таша.

– Ну ти теж таке скажеш, – я засміялась у відповідь.

– Смішки смішками, але, Еллі, що ти будеш взагалі далі робити? З роботою... 

– Не знаю, Ташо... В ресторан я більше не повернусь працювати, сьогодні ж поїду звільнюся. А от далі – ще не вирішила. В моїй голові зараз справжня каша. Тут або шукати нову роботу, або ризикнути і шукати приміщення для студії. Після вчорашнього в мене в голові, наче якийсь тумблер перемикнувся. Просто зрозуміла, що як зараз не наважуся, то і в майбутньому так і не знайду на це сили. 

– Нарешті! Я гадаю, це правильне рішення, Еллі. Прийшла пора відпустити минуле, не можна продовжувати себе винити, ти теж маєш право на нормальне життя, а не постійну гонитву за незрозуміло чим. Гадаю, за ці два роки ти себе вже достатньо покарала, тільки не зрозуміло за що...

– От тільки про це зараз не починай, все в мене нормально, – я почала роздратовуватись, адже це точно не бажаю зараз обговорювати.

– Гаразд, мовчу – Таша зрозуміла, що зачепила надто болючу тему і вирішила її перевести. – А взагалі, тобі пора збиратися. Тільки прошу, одягнись гарно, а не в свої безформенні речі, ти ж приваблива дівчина, підкресли це.

– Подруго, він бачив мене в істериці із задраною спідницею, думаєш, тепер мені є сенс показувати себе в кращому вигляді? – я сказала це зі смішком, але сама почала щось перейматися. Не хотілося, щоб Марк запам’ятав мене тільки в тому вигляді.

– Не нагадуй краще, бо я зараз сама піду бити морду тому покидьку, – Таша одразу стала серйознішою, але потім веселіще вже продовжила. – Все, часу майже не залишилося, йди збиратися.

Я й пішла. Годинник показував 13:00, а це означає, що справді часу залишалося мало.

У ванній я вперше себе сьогодні нормально роздивилася, і побачене мені дуже не сподобалося. Ні, з обличчям та волоссям все було окей, але всю картину псували великі фіолетові синці на моїй шиї, які залишились від хватки Еда. І найнеприємніше, що навіть тональний крем не зміг повністю прикрити їх. Чорт забирай, тільки цього мені не вистачало для повного "щастя". Вирішила волосся залишити розпущеним і вклала пасма спереду. Так хоч майже все прикривається.

Хотіла одягнути звичайні шорти з футболкою, але в останній момент віддала перевагу легкій літній сукні, що ми купили в той самий день в торговому центрі. Ось і пригодилася.

О другій годині дня я вже була повністю зібрана і нервово очікувала чогось, не знаю чого. Номер телефону Марк не взяв, тож, можливо, підніметься до квартири. 

Через декілька хвилин я почула гучний звук клаксону автомобіля. Поглянула на вулицю з балкону і втратила дар мови. Марк стояв біля своєї машини, однією рукою тиснув на сигнал, а іншою почав махав букетом ромашок, коли побачив мене.

Посмішка одразу з’явилась на моєму обличчі і я поспішила на вихід, щоб не змушувати свого рятівника чекати ще більше.

Перед виходом мене оглянула Таша і схвально кивнула на моє вбрання.

– Якщо не будеш ночувати вдома, то хоч подзвони, – лукаво підморгнула і закрила двері перед самим носом, навіть не давши мені можливість відповісти.