Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Фантомний пеніс

Фантомні болі або фантомні відчуття описують як біль або інші відчуття у відсутніх частинах тіла, що переживаються як реальні. І відсутній пеніс теж може створювати такі. Це явище привертає значну увагу в останні роки через зростання кількості осіб, які проходять корекцію статі, перетворюючись із чоловіків на жінок. У багатьох із них залишається відчуття, що пеніс і досі з ними. Шотландський хірург Джон Хантер описав у ХІХ столітті випадок із солдатом, який втратив більшу частину своєї «чоловічої гідності» на полі бою. Коли цей солдат торкався обрубка пеніса, він ніби стимулював зниклу головку. Стимулювання призводило до оргазму та сім’явиверження, тож це було своєрідною фантомною мастурбацією. Пізніше була описана історія чоловіка, який утратив пеніс через нещасливий випадок і після цього ходив із відчуттям постійної ерекції.

На відміну від фантомних відчуттів, які можуть виникати після втрати руки або ноги, чоловік, який втратив пеніс, рідко відчуває болі. Навпаки, такі переживання часто описують як приємні. Тож чоловік ніколи не забуває свій перший пеніс.

Прокляття застібки-блискавки

Якщо вже ми говоримо про вразливість пеніса до ушкоджень, нам не оминути застібки-блискавки. Коли шведський американець Гідеон Сундбек презентував 1913 року свій патент, він не мав жодного уявлення про те, скільки страждань цим спричинить. Стояти в туалеті й застібати блискавку з відчуттям повної безпеки і гармонії й раптом відчути несамовитий біль, що поширюється знизу, – багато хлопців і чоловіків знає, що це таке. І від споглядання клаптів шкіри між сталевими зубцями легше не стає.

Моя перша зустріч із прокляттям застібки-блискавки ще досі жива в пам’яті. Спроба збігати попісяти під час коротенької перерви в п’ятому класі перетворилася на невеликий жах. Ситуацію не полегшувало те, що поряд перебували лише вчительки. Через нестерпний біль я був змушений звернутися по допомогу до них.

Мій сором і відчай у цій ситуації усе ж не порівняти з тим, що мусив відчувати ошатно вбраний чоловік у маринарці та лакових мештах, що скоцюрблений зайшов до мене в лікарський кабінет кілька років тому. Як з’ясувалося, він мав одружитися через два дні й хотів лише приміряти востаннє шлюбний костюм – чи добре сидить. Ситуація була розв’язана швидким рухом бігунка на блискавці. Проте він залишив кабінет спантеличений і з чіткою установкою відкоригувати плани на шлюбну ніч.

Найпоширеніша причина того, що доводиться звертатися по допомогу до лікарів, полягає в тому, що замість залагодити проблему самостійно, чоловіки надто довго чекають. Лікування, власне, дуже просте (принаймні на папері): треба мати мужність смикнути за блискавку і розстебнути її. Це спричинить короткочасне зростання болю і невеличку ранку, яка швидко загоїться, натомість проблема буде розв’язана. Якщо чекати задовго, крайня плоть напухне і збільшиться вірогідність інфікування та більш серйозного ушкодження.

Розділ 5. Ерекція та еякуляція

Жінки запевняють, що люблять чутливих чоловіків, і все ж скаржаться на те, що я кінчаю надто рано.

Том Сімс

Здатність пеніса за лічені секунди з малого і м’якого ставати великим і твердим – невичерпне джерело захоплення. «Третя нога» чоловіка відігравала особливо видатну роль у мистецтві та релігії й розглядалася як символ фертильності та мужності. Однак тривалий час ерегований пеніс сприймався також як щось грішне і вульгарне. Нещодавно, якихось кілька десятиліть тому, його годилося використовувати винятково в подружньому ліжку під ковдрою, а поза тим ніхто про нього не згадував. Ним у жодному разі не слід було бавитись, аби не накликати гнів Божий.

Сьогодні ми вільніше ставимося до сексу та ерегованих пенісів, принаймні поза суворими релігійними громадами. І хоча ми більше не вшановуємо пеніс як божество, не вбачаємо в ньому і знаряддя диявола. Полотна і скульптури з ерегованими чоловічими членами нині прикрашають більшість великих музеїв мистецтва, і це чи не найпривабливіші їхні експонати.

Наповнений повітрям блок-механізм

Відкриття, що ерекція настає, коли до пеніса припливає кров, є відносно новим. До ХV століття було по суті не відомо, що робить пеніс твердим. Це, звісно, не заважало людям мати свою переконливу думку з цього питання. Найбільш тривка теорія ґрунтувалася на ідеях Гіппократа (460–375 рр. до Р. Х.). Батько сучасного лікарського мистецтва був одним із перших, хто справді намагався з’ясувати, як функціонує людський організм. До нього за різні функції організму відповідали духи, добрі та злі. І хоча багато з Гіппократових теорій згодом було визнано помилковими і навіть божевільними, ми багато чим йому завдячуємо.

Гіппократ стверджував, що в основі ерекції лежить повітряно-блоковий механізм. На його думку, пеніс пов’язаний із сім’яними залозами тонкими міцними нитками. У момент сексуального збудження він наповнюється повітрям, а сім’яники в цей час натягують його догори за допомогою своєрідної блокової системи. Одним із доказів, які великий цілитель наводив на користь цього твердження, було те, що кастровані чоловіки втрачають ерекцію.

Після Гіппократа трон провідного медичного авторитета посів Арістотель. Він підтримав теорію свого попередника, однак, на його думку, яєчка функціонували радше за принципом важеля. До того ж він був першим, хто задокументував важливий медичний факт: ерекція – не лише відповідь на фізичну стимуляцію, пеніс може затверднути завдяки силі думки. За його теорією, штивність досягається трьома механізмами: фантазією, повітрям і силою тяги сім’яних залоз. Принаймні в одному випадку з трьох він влучив.

Знання Гіппократа й Арістотеля розвинув Гален із Пергана (129–210 рр. після Р. Х.), який розпочав свою діяльність із того, що лікував гладіаторів на арені Пергана. Як ми знаємо, життя там вирувало – бої точилися не на життя, а на смерть, тож Гален мав чудову можливість вивчати внутрішні таємниці організму. Однак навіть найбільший тогочасний лікар особливо не наблизився до розуміння істинного механізму ерекції. Він лише розширив ідеї Гіппократа, стверджуючи, що губчасті тіла є чимось на кшталт порожнинних нервів, які втягують у себе повітря із тканин довкола.

Теорії цих трьох медичних авторитетів не втрачали чинності впродовж багатьох сотень років, аж до появи в ХV столітті італійського мультимитця.

Геній із пензлем та скальпелем

На додаток до своїх фантастичних відкриттів і витворів мистецтва Леонардо да Вінчі (1452–1519 рр.) виявляв живий інтерес до того, як функціонує організм. Менш відомим, ніж «Мона Ліза», однак не менш захопливим є твір да Вінчі «Статевий акт» – зображення чоловіка та жінки, які власне цим і займаються. Малюнок, хоча не є бездоганним, вражає багатством деталей і цілком правильно описує багато речей. Він показує, серед іншого, що сперма виходить крізь власні трубки із хребта, – теорія, яка панувала ще з часів Гіппократа. З іншого боку, саме да Вінчі пощастило нарешті дати правильну відповідь на запитання, що наповнює пеніс, коли він твердне. Він з’ясував це, відвідуючи публічні страти через повішання, які були звичними за його часів. Такі соціальні зібрання привертали увагу багатьох любителів видовищ, проте більшість приходили задля пригод і драми. Да Вінчі підходив до ешафоту по-науковому. Він звернув увагу на