Читати книгу - "Шукаю тебе, Ксана Рейлі"

Усю фотосесію я не могла розслабитися і це погано відбивалося на моїй роботі. Матвій постійно критикував мене, а я лише більше злилася. Марина ж навпаки показала себе з хорошої сторони. Я сама не розуміла, що зі мною відбувається. Така поведінка зовсім не властива мені. Як тільки фотосесія завершилася, я одразу ж попрямувала до гримерки. Захотілося якнайшвидше поїхати звідси.

— Такий милий фотограф, — заговорила Мальва, коли ми переодягалися. — Раніше мені не доводилося з ним працювати, але він справді крутий. Я навіть взяла у нього номер телефону. Хочу найближчим часом провести круту фотосесію для свого Інстаграму. Коли ти зірка, то завжди маєш про таке турбуватися.

— Навіщо ти мені це говориш? — тихо буркнула я.

— Просто, — вона знизала плечима. — Ти така зла, Еліно. Так, між нами минулого року було непорозуміння, але це не від мене залежало. Я співаю те, що мені говорить продюсер.

— Це був плагіат чистої води! Як ти цього не помітила? Якби мені запропонували співати пісню схожу на іншу, то я б відмовилася.

— Ти не така відома, як тобі здається, — сказала Марина і підійшла до дзеркала. — Я про тебе майже нічого не чула, а твоїх пісень ніколи не слухала. Вперше почула про плагіат, коли ти відкрито заявила про це. Особисто я не крала в тебе пісню. До того ж у світі дуже багато подібних композицій. Деякою мірою ти маєш мені подякувати.

— І чому це?

Я склала руки на грудях і хмуро подивилася на дівчину. Марина ж відкинула своє світле волосся з плечей і взяла свою сумочку.

— Якби не той скандал з нібито плагіатом, то ти б досі мала пару тисяч шанувальників. Ти використала це у своїх піар-цілях, а зараз кричиш зі всіх сторін, що заслужила славу. Це не так, Еліно, і тобі ще далеко до справжньої слави. Знаєш, що про тебе пишуть в інтернеті?

— Я не читаю ті плітки.

— Пишуть, що ти всяко копіюєш Аріану Гранде, — сказала Марина, посміхнувшись. — Стилем, поведінкою та навіть музикою. Дешева пародія на співачку світового рівня. А ще я бачила мем, де писали, що ти, наче Аріана Гранда з Алі Експресу. Так сильно борешся з плагіатом, а сама… Смішно!

Марина попрямувала до дверей, а тоді просто пішла геть, залишаючи мене. Я глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Ці дурниці в інтернеті завжди засмучували мене, тому я намагалася не звертати на такі речі уваги. Усі люди унікальні та особливі, а мене чомусь завжди порівнюють з Гранде. Може, я справді копіюю її, а сама не помічаю цього? Я видихнула та підійшла до дзеркала. Марина навмисно це все робить, а я не поведуся на її провокації.
Швидко одягнувши куртку, я попрямувала до виходу, де на мене вже чекав водій. Того разу знову був Артур. Хороший і милий хлопець з чудовими манерами. Не розумію, чому Рената не звертає на нього своєї уваги. Він уже давно бігає за нею.
Коли я приїхала додому, то мені вже нічого не хотілося. Увесь настрій зруйнувала та Марина. Ввечері вирішила трохи розслабитися. Я набрала ванну гарячої води, налила келих червоного вина та запалила аромасвічки. Потім ввімкнула музику на телефоні та роздягнулася. Гаряча вода справді допомогла мені заспокоїтися. За останні два тижні я так сильно втомилася, а попереду ще дуже багато різної дурні. Ще й розпочнуться справжні побачення. Чим я взагалі думала, коли погодилася на те шоу?
Не знаю скільки часу я пролежала у ванні, але час повертатися до реального життя. Вже з дванадцятої години мені доведеться спілкуватися з кимось в чаті. Я накинула махровий халат, а тоді пішла на кухню, щоб помити келих від вина. Якраз в цей час я почула дзвінок у двері. Глянувши на годинник, побачила, що це вже одинадцята. Хто взагалі приходить в такий час? Мені було лячно, але я все ж наважилася підійти до дверей. Глянувши у вічко, побачила чоловічий силует. Трохи напружилася, бо це міг бути якийсь божевільний фанат. Може, це сусід прийшов? Точно! Інколи цей чоловік приносить мені малюнки своєї доньки, щоб я поставила на них автограф. Дівчинка обожнює мою музику, а сама соромиться приходити. Та коли я відчинила двері, то на порозі був зовсім не сусід.

— Що ти тут робиш? — здивовано спитала я, коли побачила Матвія.

— Маю тобі дещо віддати, — відповів він і показав на коробку у своїй руці. — Може, дозволиш увійти?

Я відійшла, а хлопець пройшов всередину. Він одразу ж попрямував до вітальні. Я зачинила за ним двері, відчуваючи якусь незрозумілу мені тривогу. Навіщо він узагалі прийшов сюди?

— Не очікувала тебе тут побачити, — сказала я та склала руки.

— Мило, — Матвій показав пальцем на мій неохайний пучок.

— Звідки у тебе моя адреса? Не пам'ятаю, щоб десь розголошувала її.

— Дізнався у Рити. Ми з нею вже давно працюємо разом, а я навіть не здогадувався, що ви подруги.

— І як ти їй пояснив це?

— Сказав, що я видрукував деякі твої фотографії з фотосесії й мені треба тобі їх надіслати.

— Але надіслав чомусь лише свою футболку, — буркнула я та сіла на диван.

— Я забрав сьогодні сукню з хімчистки, — заговорив Матвій і простягнув мені коробку. — Від плями нема й сліду.

Я відкрила коробку і побачила свою білосніжну сукню. Ай справді, вона тепер ідеально чиста, на відміну від футболки Матвія, що валяється зараз у моїй спальні. Коли я витягнула сукню, то побачила невеличкі фотографії.

— Ти все-таки видрукував, — сказала я, усміхнувшись.

— Ти ж так сильно хотіла їх побачити, що ледь мій фотоапарат не розбила.

— І яке з цих фото буде на обкладинці? — поцікавилася я.

— Ніяке, — відповів хлопець. — Його тут нема. Побачиш уже тоді, коли надрукують журнал.

— Такі фотографії гарні вийшли.

Я почала вражено їх розглядати. Мій погляд зупинився на фото, де я стою з заплющеними очима, обійнявши себе. Так просто і чуттєво водночас. Я чомусь одразу згадала Юру і те, як він вчинив зі мною. Це фото ніби передає весь мій біль.

— Якщо хочеш, то можу тобі надіслати фотографії на пошту, — заговорив Матвій.

— Було б чудово, — я усміхнулася, а тоді склала усе назад в коробку. — Ем, у мене нічого нема, але я можу зробити тобі чай.

— Гаразд.

Я попрямувала на кухню, а хлопець пішов за мною. Набравши у чайник води, поставила його на плиту. Матвій же відкрив мій холодильник, а це мені не дуже сподобалося.

— І чим ти харчуєшся? — спитав він.

— Я майже не буваю вдома, а коли приходжу пізно, то мені не хочеться нічого готувати. Зранку здебільшого їм мюслі, а ввечері рятує доставка.

— Тобі навпаки потрібне повноцінне збалансоване харчування. Усі зірки, здається, за здоровий спосіб життя.

— Більшість обманює, — сказала я та взялася робити чай у два горнятка. — Значить, ти фотограф і працюєш на телебаченні?

— Насправді я режисер монтажу і саме цим займаюся на телебаченні. Фотографування — це моє хобі, яке переросло у другу професію. Часто знімаю знаменитостей для обкладинок журналів, або проводжу їм фотосесії. Здебільшого співпрацюю з відомими людьми, бо на звичайні лавсторі чи портретні знімання у мене нема часу. Якось так.

— Не знаю, як твої успіхи на телебаченні, але фотографуєш ти класно.

— Дякую.

Матвій мило усміхнувся, а мені аж ніяково стало. Я швидко взяла горнятка і поставила їх на стіл. Також знайшла в шухляді печиво, яке купила ще декілька днів тому.

— Значить, ти співачка, — сказав він, коли сів на стілець.

— Ага, — я закотила очі. — Живу сама, як бачиш.

— Нудно тобі, бо навіть домашньої тваринки нема.

— Бетті зараз в мами, а у мене нема часу, щоб забрати її сюди на декілька місяців.

— Бетті? — перепитав Матвій і трохи насупився.

— О, це моя киця. Вона така красуня у мене і я вже дуже сильно скучила за нею. Та і за батьками теж. У мене мала бути зараз відпустка, але роботи багато і новий продюсер. Коротше, зараз якась суцільна чорна смуга.

— Розумію, бо у мене теж.

— Справді? — я уважно подивилася на нього.

— Спочатку дуже сильно посварився з батьками, потім випадково розбив автомобіль сестри й тепер в боргу перед нею. В принципі, зараз відплачуюсь за це.

— Розбив авто сестри? Випадково? — перепитала я.

— Гаразд, не випадково, — він закотив очі. — Я люблю швидкість, а тоді ще був дуже сильно злим і не впорався з керуванням. Я, на щастя, обмежився лише подряпинами. Автомобіль постраждав добряче. Тоді взагалі весь день був жахливим. Моє авто в ремонті, а мені терміново треба було за місто на фотосесію. Я пішов на роботу, щоб взяти у сестри ключі від авто, а ти тоді розбила мій фотоапарат. Довелося позичати інший у свого друга, а коли я був у дорозі, мені подзвонили й сказали, що все скасовується. Якось так.

— Твоя сестра теж працює на телебаченні? — спитала я, а він кивнув. — І як ти тепер відплачуєшся за те, що розбив її авто?

— Сиджу з її дітьми, коли у неї нема можливості.

— Весело тобі.

— Ага, дуже. Сподіваюся, що скоро вона відчепиться від мене. До речі, коли ти мені футболку віддаси?

Матвій підморгнув мені, а я знизала плечима. Навіть не думала про те, щоб повертати її. Вона виявилася дуже зручною. Навіть з плямою.

— У мене нема ніякої футболки, — сказала я та піднялася зі стільця.

— Еліно, це була моя улюблена! Що ти вже з нею зробила?

— Як проста біла футболка може бути улюбленою? Ти бачиш, котра година? Уже далеко за дванадцяту і тобі час додому! До того ж у мене зараз є справи.

— Справи? О першій ночі?

Матвій піднявся і підійшов надто близько до мене. Я зробила декілька кроків назад та зустрілася спиною з холодною стіною. Серце шалено билося і ледь не вистрибувало з грудей. Хлопець підійшов впритул до мене, а я мовчки спостерігала за його діями. Не могла навіть слова вимовити. Він нахилився та поклав свою руку мені на щоку. В наступний момент наші губи зустрілися в ніжному поцілунку. Я схопилася руками за його кофту і подалася вперед, відповідаючи на поцілунок. З'явилося незрозуміле мені бажання. Сама не очікувала такого від себе. Розуміла, що мені треба відштовхнути його, але просто не могла. Знала, що це неправильно, але почуття завжди сильніші.

— Зустрінемося завтра? — спитав Матвій, коли трохи відсторонився.

— Післязавтра, — я усміхнулася.

— Добре, можна і в вівторок. Сходимо кудись разом.

— Ем, краще зустрінемося у мене, — швидко сказала я. — Не хочу, щоб нас журналісти спіймали.

— Гаразд, — він кивнув і поцілував мене.

— Йди вже, — сказала я, усміхнувшись.

Він все ж послухав мене та попрямував до вхідних дверей. Я пішла за ним, щоб провести.

— Добраніч! — мовив Матвій, коли вже стояв за дверима.

— Тобі теж.

Він пішов геть, а на моєму обличчі з'явилася широка усмішка. Дивно, але мені подобався такий Матвій. Він цікавий, веселий, милий і зовсім не дратує мене. Я, здається, теж йому подобаюся. Тільки моя усмішка зникла, коли я взяла телефон у руку і побачила повідомлення в чаті. За цих декілька годин я зовсім забула про шоу! Я не зможу бути з Матвієм, поки у мене є договір з телеканалом. Я важко видихнула, бо у мене була ціла ніч на те, щоб прийняти рішення...

Зранку я одразу ж поїхала на студію, бо Єгор вже ніяк не міг дочекатися, щоб послухати пісню наживо. Я одразу ж побачила Ренату, що переглядала щось у своєму планшеті. Цікаво, коли у неї розпочинається робочий день? Чомусь раніше я ніколи цим не цікавилася. Не встигла я привітатися з нею, як двері кабінету продюсера відчинилися.

— Ви обоє, — крикнув Єгор, глянувши на нас з Ренатою, — зайдіть до мене!

Він грюкнув дверима, а я глянула на дівчину. Вона лише знизала плечима.

— Здається, хтось не в гуморі, — прошепотіла я.

Коли ми зайшли в кабінет, то Єгор одразу ж показав на два крісла, щоб ми сіли.

— Щось сталося? — спитала Рената. — Ви чомусь дуже дратівливий, а це тільки дев'ята ранку.

— Сталося, — буркнув він і розвернув свій ноутбук до нас. — В Еліни тепер з'явилася конкурентка.

— Тобто? — перепитала я, насупившись.

Єгор натиснув на відтворення відео і я побачила силует дівчини, що сиділа на стільці. Через декілька секунд вона почала співати й це було так гарно, що я аж рота відкрила.

— Якась Нірра, — заговорив Єгор. — Уже рік публікує кавери на своєму каналі в ютубі, а це відео виклала всього лише тиждень тому. Її перша авторська пісня. Бачите кількість переглядів? П'ять мільйонів за один тиждень, уявляєте? Відучора весь інтернет гудить про неї.

— Хто ця дівчина? — здивовано спитала я.

— Ніхто не знає, — сказав Єгор. — Рожеве волосся, фіолетові очі, а ще маска на обличчі. Хоче залишатися анонімною.

— Цікавий образ, — заговорила Рената, — а ще досить непоганий успіх.

— Непоганий? — продюсер кинув на неї різкий погляд. — В Еліни пісня вже рік у ютубі й набрала лише шість мільйонів переглядів.

— І що ви пропонуєте? — спитала дівчина.

— Нам треба знайти її. Якщо вона погодиться співпрацювати з нами, то ми зможемо зробити цю Нірру на рівні з Еліною. Якщо за неї візьметься інший продюсер, то це буде дуже погано. На нас чекатиме сильна конкуренція. Ренато, спробуй зв'язатися з її людьми та домовся про зустріч з нею. А тобі, Еліно, потрібен скандал. Уже сьогодні анонсуємо ваш дует з Мальвою, але боюся, що цього замало.

Я напружилася, бо мені зовсім не хотілося переходити до гри "роман з продюсером". Цього ще тільки бракувало! Але Єгор точно мене питати не буде і щось мені підказує, що він уже має свій план.